Прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні залишає свій слід в Італії, активно формуючи корпоративний ландшафт країни. Її підхід до капіталізму наголошує на більш практичній ролі уряду в управлінні великим бізнесом. Участь Мелоні в корпоративних справах стала відмінною рисою її стилю керівництва та свідчить про відхід від підходу бездіяльності попередніх урядів.
Нещодавні дії Мелоні демонструють її прихильність до більш інтервенціоністського уряду. Вона викликала керівників державних компаній, щоб обговорити зміни в управлінні, як, наприклад, у випадку мережевого оператора Terna SpA. Крім того, вона зіграла певну роль у продажі мережі Telecom Italia та висловила бажання отримати прибуток банку. Ці дії підкреслюють більш активний підхід до управління, якого Італія не бачила десятиліттями.
Хоча уряд Мелоні спочатку прагнув уникнути засмучення інвесторів, коли виграв вибори близько року тому, нинішнє повідомлення стає чіткішим: хоча коаліція зберігає фіскальну обачність, щоб заспокоїти ринки облігацій, акціонери можуть очікувати меншої поваги. Економісти та аналітики побоюються довгострокових наслідків інтервенціоністської політики Мелоні. Вони сумніваються, чи є ці дії лише короткостроковими диверсіями чи свідчать про справжні наміри її уряду.
Придбання 20% акцій Telecom Italia як частини KKR & Co. Заявка Мелоні на компанію є сильним доказом рішучості Мелоні. Але її участь у корпоративній реструктуризації була очевидною з початку її перебування на посаді. Мелоні та її колеги змінили кількох керівників державних компаній, у тому числі Enel SpA. Вона також призначила нового керівника Банку Італії. Хоча частину цих змін можна пояснити термінами та термінами, що закінчуються, вони сприяють наративу, що Італія відкрита для бізнесу, але під керівництвом політиків.
Іншим фактором, який визначає підхід Мелоні, є її потреба задовольнити свого популістського віце-прем’єра та лідера партії Ліги Маттео Сальвіні. Хімія між ними стала впливовою силою в процесі прийняття рішень урядом. Наприклад, нещодавнє запровадження 40% збору з надприбутків італійських банків, які зіткнулися з негативною реакцією ринку та подальшим відступом, було здебільшого спричинене Сальвіні, підкреслюючи політичне балансування, яке Мелоні повинна виконати.
Крім того, нещодавній указ, що обмежує передачу технологій державам за межами Європейського Союзу в стратегічних секторах, символізує набір інструментів інтервенціоністського уряду. Незважаючи на те, що в основному цей захід спрямований проти Китаю, він викликає занепокоєння щодо можливого ширшого використання проти інших союзників, таких як США чи Велика Британія, що свідчить про перехід до більш протекціоністської позиції.
Навіть рішення про призначення надзвичайного уповноваженого для нагляду за іноземними інвестиціями, що перевищують 1 мільярд євро в Італії, відкриває двері для більшого політичного контролю над економічними процесами. Ці дії викликали занепокоєння серед експертів, які стурбовані тим, що уряд Італії нехтує ключовими принципами економічного управління. Поточна траєкторія сприймається з побоюванням, оскільки вона створює потенційні ризики для стабільності та передбачуваності корпоративного ландшафту Італії.