Президент Франції Еммануель Макрон вирішив зберегти спадкоємність економічної політики, перепризначивши Бруно Ле Мера міністром фінансів у оновленому уряді. Це рішення продовжує тісне партнерство, яке стало рушійною силою програми реформ, спрямованих на розвиток бізнесу, з початку президентства Макрона в 2017 році. Le Maire також візьме на себе додаткову відповідальність за нагляд за енергетичним переходом у розширеному портфоліо.
Цей крок стався лише через два дні після того, як Макрон заявив про своє бажання отримати новий імпульс в уряді, призначивши 34-річного Габріеля Аттала наймолодшим прем’єр-міністром країни в сучасній історії. Незважаючи на деяких новачків і помітні від'їзди, старші особи, такі як Джеральд Дарманін, Себастьєн Лекорню та Ерік Дюпон-Моретті, були збережені у своїх відповідних міністерствах.
Ле Мер, міністр фінансів, який найдовше пропрацював в історії Французької республіки, був ключовим прихильником головних реформ Макрона, включаючи значне скорочення корпоративного податку в 2018 році. Останнім часом ці реформи зіткнулися з проблемами, зокрема втратою президентом абсолютної більшості в Національних зборах і масовими страйками та протестами проти підвищення пенсійного віку. Однак, вирішуючи залишити Ле Мера на посаді міністра фінансів, Макрон, схоже, робить ставку на економічну філософію, яку вони поділяють, щоб продовжувати приносити результати та політичні дивіденди.
Аттал, який раніше обіймав молодшу посаду в Міністерстві фінансів, а останнім часом був міністром освіти, тепер буде новим прем’єр-міністром. У найближчому оточенні Аттала Ле Мер матиме близького союзника, оскільки новий прем’єр призначив главу казначейства Еммануеля Мулена своїм керівником апарату. Ле Мер висловив бажання залишитися на своїй посаді через різні урядові реформи та окреслив свої пріоритети щодо економічних реформ, включаючи скорочення бюрократії для малого бізнесу та зміцнення Парижа як глобального фінансового центру.
Відомий своїми прихильниками фінансової дисципліни, Ле Мер також готує скорочення видатків для вирішення проблем державних фінансів Франції. Його репутація зазнала невдачі минулого року, коли Fitch Ratings знизило рейтинг країни через значний дефіцит бюджету. На міжнародній арені Ле Мер відіграв важливу роль у просуванні сильнішої промислової політики в Європі та зайняв тверду позицію щодо питань торгівлі з Китаєм і Сполученими Штатами. Під час першого терміну Макрона він брав участь у суперечках із Вашингтоном щодо оподаткування великих американських технологічних компаній.
Постійна присутність Ле Мера на посаді міністра фінансів викликала припущення щодо потенційної кандидатури на президентських виборах 2027 року, оскільки Макрон не може балотуватися на третій термін поспіль через законодавство. Завдяки своєму досвіду, знанням і згоді з економічним баченням Макрона, Ле Мер залишається видатною фігурою у французькій політиці та каталізатором економічних змін у країні.