Несподіваним поворотом подій стало те, що новообраний президент Аргентини Хав’єр Мілеї та Папа Римський Франциск відклали свою запеклу ворожнечу та вперше зустрілися у Ватикані. Зустріч відбулася після примирливої телефонної розмови між двома, що знаменує значну зміну в їхніх стосунках. Мілей, нецензурний лібертаріанський економіст, раніше називав Папу «брудним лівим» і звинувачував його у втручанні в політику Аргентини. Папа Римський Франциск, у свою чергу, застеріг проти таких діячів, як Адольф Гітлер, що Мілей сприйняв як особисту образу. Проте їх зустріч на св. Базиліка Святого Петра під час церемонії канонізації першої жінки-святої Аргентини була описана Мілеї як "дуже сильна".
Візит до Ватикану є нетрадиційним кроком Мілі, який вирушив у тривалу закордонну поїздку на тлі законодавчих переговорів щодо запропонованої ним економічної реформи. Минулого тижня підписаний ним законопроект був відхилений опозицією в Конгресі, що змусило його відкласти його. Зустріч із Папою Франциском, видатною фігурою серед найбіднішого населення Аргентини, потенційно може забезпечити Мілеї вкрай необхідний політичний капітал у цей складний час. Із зростанням соціальної напруги та загальнонаціональним страйком, який уже розпочався, президент стикається з прогнозами подальших економічних проблем через призначені ним заходи жорсткої економії.
Час проведення цієї зустрічі має вирішальне значення, оскільки вона дає Мілеї можливість покращити дипломатичні відносини та нормалізувати міжнародні зв’язки, які були напруженими. Вплив католицької церкви в Аргентині не можна недооцінювати, і Папа Римський Франциск має значну політичну вагу. Ця зустріч могла б допомогти Мілеї досягти глибших рівнів аргентинського суспільства та зменшити суспільну напругу серед бідності та заворушень.
Це звернення до Папи Франциска є частиною ширшої тенденції стратегії зовнішніх відносин Мілі. Спочатку він критикував Китай і Бразилію — головних торгових партнерів Аргентини, але пом’якшив свою позицію щодо них. Однак рішення відвідати Папу є більш значним зрушенням у його підході, підкреслюючи роль його релігійної віри в геополітиці. Ця зміна сталася після недавньої поїздки Мілі до Ізраїлю, де він пообіцяв перенести посольство Аргентини в Єрусалим і висловив намір прийняти іудаїзм. Він пообіцяв зміцнити зв'язки з Ізраїлем, незважаючи на міжнародну критику його дій у Газі.
Прагматизм Мілі на міжнародній арені, здається, керується духовністю, а не традиційними міркуваннями реальної політики. Спілкуючись із відомими релігійними діячами та націями, він прагне встановити дипломатичні зв’язки на основі віри та цінностей. Зустріч із Папою Франциском у Ватикані демонструє готовність Мілі подолати політичні розбіжності та застосувати більш тонкий підхід до міжнародних відносин.
Оскільки Мілей стикається з внутрішніми викликами та економічними невдачами, його зустріч із Папою Франциском дає можливість заручитися підтримкою населення Аргентини та відновити довіру. Вплив католицької церкви в поєднанні з унікальним статусом папи як першого латиноамериканського понтифіка додає ще більшої ваги цій зустрічі. Незалежно від того, чи приведе він до відчутних результатів, чи залишиться символічним жестом, візит Мілеї до Ватикану є продуманим кроком для стабілізації іміджу його адміністрації та покращення дипломатичних зв’язків у критичний для Аргентини період.