44-річний лідер опозиції Бассіру Діомайе Фай склав присягу як президент Сенегалу, ставши історичним моментом як наймолодший обраний лідер Африки. Шлях Фея до президентства був швидким, оскільки його звільнили з в'язниці менш ніж за три тижні до виборів, на яких він переміг кандидата від правлячої партії, колишнього прем'єр-міністра Амаду Ба. Вибори, викликані розчаруванням сенегальської молоді через проблеми безробіття та управління, відображають глибоке бажання системних змін у країні.
У своїй інавгураційній промові в Дакарі Фей визнав мандат на зміни, наданий йому сенегальським народом. Він пообіцяв побудувати справедливий і процвітаючий Сенегал, який ставитиме на перше місце добробут своїх громадян. Фей, колишній податковий інспектор, який ніколи раніше не обіймав державних посад, здобув популярність завдяки підтримці опозиційного лідера Усмана Сонко, який був ув’язнений перед виборами.
Стурбованість інвесторів щодо перемоги Фей зосереджена навколо потенційних змін у політиці, які можуть вплинути на економічне зростання країни, яке становило в середньому понад 5% за останнє десятиліття за колишнього президента Макі Солла. Особливий інтерес становлять плани Фея щодо нафтогазових проектів, керованих такими компаніями, як BP Plc і Woodside Energy Group Ltd. , який планується розпочати пізніше цього року та, як очікується, сприятиме швидкому економічному зростанню.
Провівши час у в'язниці за звинуваченнями в неповазі до суду та поширенні фейкових новин, Фей стикається з проблемою орієнтуватися в політичному ландшафті, де партія Солла контролює парламент. Це може ускладнити виконання його передвиборних обіцянок і вимагати альянсу з іншими політичними фракціями, такими як Сенегальська демократична партія колишнього президента Абдулая Вада.
Запропоновані Феєм реформи виходять за рамки внутрішніх проблем і охоплюють регіональну інтеграцію та економічну політику. Він прагне відродити західноафриканський регіональний економічний блок, включивши керовані хунтою Малі, Нігер і Буркіна-Фасо, і сигналізував про перегляд рибальських угод Сенегалу з Європейським Союзом. Крім того, Фей виступає за реформу західноафриканського франка, валюти колоніального походження, яку критикують за перешкоджання регіональному розвитку.
Коли він вступає на посаду, Фей стикається з великими очікуваннями з боку населення, яке жадає змін, особливо з боку молоді, яка мобілізувалася на підтримку його кандидатури. Зосередженість нового президента на використанні національних ресурсів на благо сенегальського народу разом із акцентом на місцевій економіці та управлінні природними ресурсами закладає основу для періоду трансформації в політичному ландшафті Сенегалу.