Прем'єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович справляється зі складним завданням формування нового уряду після невдачі на останніх парламентських виборах. Опозиція, яку підтримує президент Зоран Міланович, робить сильний поштовх до повалення правлячої партії, створюючи напружене політичне середовище в Хорватії. Пленкович, лідер правоцентристського Хорватського демократичного союзу (HDZ), заявив про переконливу перемогу, тоді як соціал-демократи, які об’єдналися з Мілановичем, мають намір усунути його від влади.
Результат цієї боротьби за владу має значні наслідки для зовнішньополітичної позиції Хорватії. Під керівництвом Пленковича країна була непохитним прихильником України, особливо в Європейському Союзі (ЄС). Навпаки, Міланович зайняв критичну позицію проти розширення НАТО після конфлікту в Україні, сигналізуючи про потенційну зміну геополітичного орієнтування Хорватії. Цей контраст у зовнішньополітичних підходах може вплинути на відносини Хорватії в ЄС і на світовій арені.
Несподівана заява президента Мілановича на прем'єрство додала несподіваного повороту до виборів. Незважаючи на те, що Міланович зіткнувся з судовими проблемами через подвійну роль президента та кандидата, Міланович залишався рішучим у своїй гонитві за посаду прем’єр-міністра. Політичний ландшафт у Хорватії ще більше ускладнився через суперечливі заяви Мілановича та протистояння з судовими органами, що викликало сумніви щодо стабільності демократичних інститутів країни.
Під час оприлюднення результатів виборів ХДС отримала 61 місце в 151-членному парламенті, позиціонуючи її як провідну партію, але без абсолютної більшості. І навпаки, соціал-демократи отримали 42 місця, що свідчить про сильну присутність опозиції. Фрагментований парламентський склад вимагає створення коаліції, причому конкуруючі фракції вивчають потенційні партнерства як на правому, так і на лівому кінцях політичного спектру.
Серед післявиборчих маневрів прем’єр-міністр Пленкович стикається з проблемою створення життєздатної коаліції, щоб утримати владу. Потенційний альянс із правим націоналістичним Рухом батьківщини, який забезпечив собі 14 місць, може запропонувати шлях до правлячої більшості, але також несе ризики відчуження центристських виборців. З іншого боку, табір президента Мілановича вивчає варіанти створення коаліції з центристськими та лівими партіями, такими як партія «Міст» і «Моземо», щоб посунути Пленковича.
Хоча політичний ландшафт у Хорватії залишається невизначеним, ясно одне – майбутній напрямок управління та зовнішньої політики країни залежить від переговорів і альянсів, укладених після парламентських виборів. І Пленкович, і Міланович стикаються з величезними труднощами, орієнтуючись у складній мережі інтересів та ідеологій, які формують хорватську політику, готуючи основу для періоду напружених політичних суперечок і стратегічного маневрування в найближчі дні.