Після європейських виборів значний сплеск правої політичної групи Джорджії Мелоні викликав відчуття терміновості серед центристських партій щодо прискорення дискусій щодо розподілу ключових посад в інституціях Європейського Союзу. Майбутня угода, яку планується завершити на майбутньому саміті, передбачає, що Урсула фон дер Ляєн збереже свою посаду президента Європейської комісії, Антоніо Коста очолює Європейську раду, а Кая Каллас виконує роль головного дипломата блоку.
Терміновість випливає з прогнозованого зростання антимігрантських європейських консерваторів і реформістів, очолюваних прем’єр-міністром Італії Джорджією Мелоні, потенційно претендуючи на позицію третьої за величиною групи в парламенті. Ця зміна загрожує відкинути лібералів, які об’єдналися з домінуючою правоцентристською партією та соціалістами, на четверте місце, надаючи Мелоні більше важелів впливу на отримання впливових комітетів або портфелів у комісії.
Прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс зазначив, що для обрання фон дер Ляєн забезпечено достатню кількість голосів без необхідності політичних домовленостей із партіями, розташованими далі праворуч. Незважаючи на початкові розбіжності між лідерами ЄС під час нещодавньої обідньої зустрічі, було досягнуто попереднього консенсусу щодо вищих інституційних посад, хоча й з можливістю змін.
Мелоні висловила критику щодо процесу призначення, стверджуючи, що її група має право претендувати на значну роль після успіху на виборах. У своєму прагненні підвищити становище Італії в ЄС Мелоні прагне вплинути на дискусії навколо розподілу ключових портфелів комісії, особливо тих, що стосуються таких ініціатив, як зелена угода, переважно пов’язана з соціалістами.
Хоча тривають певні невирішені дискусії щодо тривалості президентських повноважень у парламенті та раді, а також щодо розподілу ключових ролей у комісіях, новознайдений важіль впливу Мелоні як видатної політичної сили вимагає перекалібрування динаміки влади та переоцінки