Польща оголосила про те, що президентські вибори відбудуться 18 травня, а другий тур може відбутися 1 червня, якщо жоден кандидат не набере більше 50% голосів. Рішення, ухвалене спікером парламенту Шимоном Холовнією, підкреслює ставки як для правлячого альянсу, так і для націоналістичної опозиції, які змагаються за контроль над вирішальною роллю.
Для прем’єр-міністра Дональда Туска та його уряду вибори являють собою можливість отримати ключового союзника в президентському палаці. З амбіціями щодо продовження реформ, спрямованих на відновлення верховенства права після років націоналістичного правління, Туск шукає кандидата, який зможе працювати в тандемі з його адміністрацією для досягнення значних змін. Нинішній президент Анджей Дуда, який підтримує колишню партію «Право і справедливість», став перешкодою для цих реформ, використовуючи своє право вето та вплив на призначення суддів, щоб перешкоджати прогресу.
На майбутніх перегонах мер Варшави Рафал Тшасковскі, який несе прапор Громадянської платформи Туска, протистоятиме відносно невідомому історику Каролю Навроцькому, який представляє опозиційну партію «Право і справедливість». Навроцький, 41-річний керівник Інституту національної пам’яті Польщі, виходить на політичну арену як суперник Тшасковського, який зараз є лідером опитувань.
Ліберальна позиція Тшасковського в таких питаннях, як права жінок і права ЛГБТК, отримала значну підтримку, позиціонуючи його як сильного кандидата на посаду президента. У нещодавньому опитуванні IBRiS для телекомпанії Polsat Тшасковскі лідирував із 35 балами. 7% підтримують, за ним йде Навроцький з 26. 2% і Холовнія на 10. 1%. Опитування, проведене серед 1000 респондентів, підкреслює динаміку кампанії Тшасковського, яка базується на його тісній поразці від Дуди на попередніх президентських виборах.
З початком зворотного відліку до виборів політичний ландшафт у Польщі наближається до вирішального моменту, коли майбутній напрямок розвитку країни висить на волосині. Вибір між спадкоємністю правлячого альянсу чи переходом до націоналістичної політики, яку представляє опозиція, додає додатковий рівень значення майбутнім виборчим змаганням.
4653px;">