Призначені ООН експерти закликали владу Тунісу негайно припинити практику колективної депортації африканців на південь від Сахари. Цей заклик прозвучав лише через кілька днів після того, як Туніс підписав угоду про обмеження міграції до Європи. Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації висловив стурбованість дискримінаційним ставленням до чорношкірих мігрантів і закликав уряд Тунісу захистити їхні права людини.
Питання про колективне видворення було спочатку піднято експертами в березні, і тепер вони повторюють, що ці депортації суворо заборонені міжнародним правом. Вони підкреслюють, що депортація мігрантів, біженців і шукачів притулку без проведення індивідуальної оцінки ризиків і без урахування потенційних порушень прав людини, з якими вони можуть зіткнутися після повернення, є порушенням міжнародного права прав людини.
Поводження з чорношкірими африканцями в Тунісі було суперечливим, траплялися випадки виселення та дискримінації. Президент Каїс Сайєд звинуватив їх у зростанні насильницької злочинності та нібито в загрозі арабській ідентичності країни. Таким чином, влада Тунісу покинула сотні мігрантів і шукачів притулку в пустелі біля кордону з Лівією. Х'юман Райтс Вотч задокументувала цю тривожну практику, підкресливши жахливу ситуацію, з якою стикаються ці люди.
Кілька країн, у тому числі Кот-д'Івуар, Малі та Гвінея, почали евакуацію своїх громадян із Тунісу через посилення расового насильства та ворожнечі, з якими стикаються чорні африканці, незалежно від їх імміграційного статусу.
Президент Саїд відкинув звинувачення в расизмі, заявивши, що має намір забезпечити виконання міграційних законів і захистити економічно вразливу націю від торгівлі людьми. У відповідь на критику з боку Африканського союзу він заявив, що має «африканських» друзів.
Критика також була спрямована на нещодавню угоду між Європейським Союзом і Тунісом щодо обмеження нелегальної міграції до Європи. Amnesty International звинувачує ЄС у тому, що він закриває очі на ескалацію насильства та жорстокого поводження з мігрантами з Африки на південь від Сахари в Тунісі, і вважає ЄС співучасником страждань, які неминуче виникнуть в результаті цієї угоди.
Ці події підкреслюють нагальну потребу Тунісу поважати та захищати права всіх мігрантів, незалежно від їх етнічної приналежності чи імміграційного статусу. Міжнародне співтовариство, включаючи ООН і ЄС, має забезпечити дотримання прав людини мігрантів, а також гідне та справедливе поводження з ними.