Значною зміною для американських виробників є те, що компанії все більше прагнуть диверсифікувати своє виробництво за межами Китаю в умовах зростаючої геополітичної напруженості та невизначеного торгового середовища. Колись Китай вважався кращим місцем для переведення виробництва в офшори, а тепер стикається з негативними настроями світових виробників. Зараз компанії прагнуть скоротити свою присутність у Китаї та досліджувати інвестиційні можливості в більш дружніх країнах, а Мексика стає головним напрямком для прямих іноземних інвестицій американських фірм.
Цю тенденцію сприяло погіршення відносин між Китаєм і США, яке загострилося під час торговельної війни за адміністрації Трампа та продовжилося за адміністрації Байдена. Нещодавній крок адміністрації Байдена щодо припинення поставок передових мікросхем штучного інтелекту до Китаю є лише одним із прикладів посилення обмежень на експорт технологій до Китаю, спрямованих на обмеження їхнього доступу до передових технологій. Ці дії викликали занепокоєння серед бізнес-лідерів США щодо пошуку працівників і справедливого ставлення в країні, яка налаштована дедалі антагоністичніше щодо США.
Відплив із Китаю почався під час торговельної війни, коли компанії намагалися обійти тарифи, змінивши свої ланцюжки поставок. Однак він набрав ще більше обертів, оскільки компанії зіткнулися з додатковими проблемами, такими як штрафи та рейди в Китаї, що робило бізнес у країні дедалі ризикованішим. Міністр торгівлі Джина Раймондо визнала, що американські компанії скаржилися на те, що Китай став «непридатним для інвестування». У результаті багато компаній планують повністю вийти з Китаю або переслідують стратегію «Китай плюс один», спрямовуючи нові інвестиції в інші країни з низькими витратами, такі як В’єтнам та Індія.
Хоча деякі компанії, як-от виробник іграшок Kids2, досі інвестують у Китай через потужну інфраструктуру країни, високу якість виробництва та низькі витрати, багато інших компаній активно зменшують свою залежність від китайських фабрик. Однак загальна проблема для цих компаній полягає в тому, що вони часто все ще значною мірою покладаються на китайські фабрики для деталей і матеріалів. Це створює складну ситуацію, коли компаніям необхідно диверсифікувати свою базу постачальників, щоб зменшити залежність від Китаю, забезпечуючи при цьому наявність необхідних компонентів.
Відхід від Китаю очевидний у результатах опитування: більше третини респондентів у щорічному опитуванні Американо-китайської ділової ради повідомили, що вони скоротили або призупинили інвестиції в Китай за останній рік Хоча геополітичні проблеми є ключовим фактором, що впливає на ділові настрої, більшість компаній зазначили, що вони не планують повністю виходити з Китаю, вибираючи натомість більш диверсифікований підхід.
Загалом, зміна настроїв щодо Китаю серед американських виробників підкреслює зростаючу невизначеність у світових торгових відносинах. Перехід до диверсифікації за межами Китаю відображає бажання мінімізувати ризики та забезпечити стійкість ланцюгів постачання. У зв’язку з тим, що Мексика стає кращим місцем для інвестицій, ще невідомо, як ця тенденція вплине на позицію Китаю як виробничого центру та на динаміку глобальних ланцюгів поставок у довгостроковій перспективі.