У суботу в Словаччині відбулися президентські вибори, поставивши виборців перед вирішальним рішенням між кандидатами з різко різними політичними ідеологіями. Вибір стояв між Іваном Коркоком, прозахідним опозиціонером, і Пітером Пеллегріні, представником правлячої націоналістичної лівої коаліції на чолі з прем’єр-міністром Робертом Фіцо. У центрі виборів було питання про те, чи знайде Фіцо союзника в президентській установі чи потенційно зіткнеться з опозицією щодо його проросійської позиції та суперечливих планів щодо кримінального законодавства та реформ медіа.
Оскільки прогнозувалося, що результат буде неперевершеним, обидва кандидати зробили останні звернення до виборців перед тим, як було введено мораторій на передвиборчу кампанію. Іван Корчок, несподіваний фаворит у першому турі, позиціонував себе як кандидата, присвяченого підвищенню добробуту нації та зміцненню західних альянсів Словаччини. З іншого боку, Пітер Пеллегріні мав на меті зобразити Коркока розпалювачем війни за підтримку мілітаризації України, хоча Коркок спростував такі заяви.
Президентство Словаччини має обмежені виконавчі повноваження, пов’язані в першу чергу з можливістю накласти вето на законодавство або оскаржити його в конституційному суді. Враховуючи запропоновані Фіцо реформи, особливо ті, які спрямовані на зменшення покарання за корупцію, вибір президента, який або приєднується до цих ініціатив, або виступає проти них, може виявитися ключовим у визначенні майбутнього країни. Корчок рішуче виступав проти того, щоб Фіцо та його коаліція займали ключові посади в уряді, наголошуючи на чіткій позиції щодо геополітичної орієнтації Словаччини.
Незважаючи на різні стратегії передвиборної кампанії, обидва кандидати запевнили виборців у своїй відданості існуючому напрямку зовнішньої політики Словаччини. Президент, що йде у відставку, Зузана Чапутова, відома своєю захисницею прав людини, розкритикувала тактику нагнітання страху, яку використовували під час кампанії. Вона рішуче відкинула ідею, що або Пеллегріні, або Корчок втягнуть Словаччину в конфлікти за кордоном, забезпечуючи стабільність і безпеку країни.
Коркок, досвідчений дипломат, який раніше обіймав посади в ЄС і США. С. , приносить багатий міжнародний досвід, наголошуючи на історичних зв’язках Словаччини з Україною. Тим часом Пеллегріні, дистанціювавшись від Фіцо, щоб створити більш центристську та ліберальну політичну позицію, прагне зберегти зобов’язання Словаччини перед ЄС і НАТО, водночас кидаючи виклик Корчоку на пост президента.
Коли виборчі дільниці закрилися та очікувалися перші прогнози, країна готувалася до результатів виборів, які сформують її політичний ландшафт у майбутньому. Залишалося невизначеним, чи візьме гору прозахідне бачення Корчока чи націоналістична перспектива Пеллегріні, що створило передумови для поворотного моменту в політичній еволюції Словаччини.