У сміливому та остаточному кроці Нікарагуа оголосив про вихід з Ради з прав людини ООН після звільнення звіту про прокляття, який виявив широкі порушення прав людини під керівництвом президента Даніеля Ортеги та віце -президента Росаріо Мурілло. Рішення, оголошене "суверенним та безповоротним" Мурілло, означає відмову країни брати участь у будь -яких подальших заходах, пов'язаних з Радою з прав людини та її допоміжними механізмами.
Звіт, оприлюднений лише на день раніше, зображує режим Ортеги як фактично перетворений Нікарагуа в авторитарну державу, викорінюючи будь -яку подобу незалежних установ. Експерти ООН закликали вжити термінових юридичних заходів проти Нікарагуанської влади, посилаючись на тривожну схему порушень прав людини, яка відповідає злочинам проти людства.
Однак уряд Ортеги послідовно знищував міжнародну критику та доповіді таких організацій, як ООН та організація американських держав, відхиляючи їх як частину цільової кампанії проти неї. Мурілло жорстоко спростував звинувачення, викладені у звіті, брендуючи їх як безпідставні неправди та наклеп.
Коли дискусії щодо звіту тривали на Раді з прав людини, ряд країн висловили розчарування щодо рішення Нікарагуа про відмову. Іспанія підкреслила тривожну тенденцію, а Нікарагуа стала третьою нацією, яка вийшла з ради за лічені дні, слідуючи слідам Ізраїлю та США.
Еквадор, виступаючи від імені коаліції країн, підкреслював зобов'язання Нікарагуа підтримувати свої міжнародні зобов’язання з прав людини та сприйняв відступ як тривожну спробу ухилення від відповідальності. На відміну від цього, Венесуела критикувала звіт і звинуватила Раду у застосуванні подвійних стандартів та політизації питань прав людини.
Нікарагуа раніше стикався з значними заворушеннями у 2018 році, коли урядом на інакомислення призвело до понад 350 смертей і притягнув глобальне засудження за його порушення прав людини. У звіті також було залучено Нікарагуанську армію в агресивному придушенні протестів, що суперечить попереднім запереченням від влади.
Рішення Нікарагуа про відсторонення від Ради ООН з прав людини підкреслює зростаючий розрив між країною та міжнародною громадою прав людини, викликаючи занепокоєння щодо підзвітності та поваги до прав людини в регіоні.