Мрія досягти успіху в Канаді перетворюється на боротьбу за виживання для багатьох іммігрантів через високу вартість життя та дефіцит орендної плати, оскільки зростання кількості еміграцій натякає на те, що новачки змушені відвернутися від країни, яку вони Під керівництвом прем’єр-міністра Джастіна Трюдо Канада зосередилася на імміграції як на засобі протидії викликам, які породжує старіння та зменшення кількості населення. Ця стратегія також сприяла економічному зростанню та призвела до зростання населення країни найшвидшими темпами за понад шість десятиліть. Однак ця тенденція поступово змінюється, оскільки все більше людей вирішують покинути Канаду.
Офіційні дані показують, що в першій половині 2023 року приблизно 42 000 людей виїхали з Канади, додавши до 93 818 осіб, які виїхали в 2022 році, і 85 927 виїхали в 2021 році. Незважаючи на те, що ця кількість становить незначну частину від 263 000, які прибули за той самий період, постійне зростання еміграції викликає занепокоєння.
Для країни, побудованої на іммігрантах, зростання кількості людей, які залишають Канаду, ризикує підірвати одну з основних політик уряду Трюдо. Лише за вісім років його уряд надав постійне місце проживання двом рекордним. 5 мільйонів осіб. Однак висока вартість життя змушує багатьох переглянути своє рішення залишитися.
Кара, 25-річна біженка з Гонконгу, яка прибула в 2022 році, тепер платить значну частину своєї місячної зарплати за оренду однокімнатної квартири в підвалі в Скарборо, на північ від Торонто. Вона ділиться: «Я ніколи не розуміла, що живучи в західній країні, ти можеш дозволити собі орендувати кімнату лише в підвалі. «Кара працює на трьох роботах неповний робочий день, заробляючи мінімальну зарплату в Онтаріо, і їй важко зводити кінці з кінцями.
Стремальне зростання вартості житла є основною причиною, через яку іммігранти розглядають можливість покинути Канаду. Згідно з вересневим звітом РБК, у середньому канадцям потрібно близько 60% сімейного доходу, щоб покрити витрати на володіння житлом, що зростає до приблизно 98% у Ванкувері та 80% у Торонто.
Міо Маунг, який мігрував із М’янми понад три десятиліття тому, зробив успішну кар’єру агента з нерухомості та ресторатора в Канаді. Однак він планує піти на пенсію десь, наприклад, у Таїланді, тому що він не може підтримувати свій рівень життя за рахунок свого пенсійного доходу в Канаді.
Швидкі темпи імміграції загострюють дефіцит житла, вважає Філ Тріадафілопулос, професор політології в Університеті Торонто, який спеціалізується на імміграції. Він пояснює, що ті, у кого є вибір, можуть вибрати поїхати в іншу країну або повернутися додому після того, як відчують ситуацію з житлом у Канаді.
Визнаючи проблему, уряд Трюдо нещодавно оголосив про обмеження кількості нових мешканців у півмільйона на рік з 2025 року, щоб зменшити тиск на ринок житла. Однак для деяких це може бути занадто мало, занадто пізно.
Юстінас Станкус, який у 2019 році приїхав до Канади з Литви, щоб отримати докторський ступінь, розглядає можливість переїзду до Південно-Східної Азії, де вартість життя нижча. Станкус зіткнувся зі зростанням витрат на життя та з усіх сил, щоб дозволити собі найнеобхідніше, вважає, що бюджет його аспіранта в Канаді є неприйнятним.
Подібна історія багатьох іммігрантів у Канаді. Висока вартість життя та дефіцит орендної плати змушують їх розглянути можливість виїзду, незважаючи на їхні початкові мрії та прагнення. Зміна імміграційної тенденції створює виклик для уряду Трюдо та кидає тінь на привабливість Канади як улюбленого місця призначення для новачків.