Президент Франції Еммануель Макрон призначив Габріеля Аттала наймолодшим і першим відкритим геєм главою уряду. 34-річний Аттал, якого роками називали висхідною політичною зіркою, привносить харизму, кмітливість у ЗМІ та популярність у свою нову посаду прем’єр-міністра.
Рішення Макрона замінити технократку Елізабет Борн на Аттал відображає його визнання необхідності подолання розриву між поміркованими лівими та правими партіями, подібно до його стратегії, коли він був вперше обраний у 2017 році. Партія Ле Пен набрала обертів через суперечливі битви за пенсії та імміграцію, створюючи величезний виклик для Макрона. Майбутні європейські вибори в червні слугуватимуть лакмусовим папірцем, і поточні опитування показують, що партія Ле Пен перевершує партію Макрона в намірах голосувати.
Хоча Макрон висловив упевненість у відданості та енергійності Аттала, щоб реалізувати свої плани щодо оновлення країни, є скептики, які сумніваються в ефективності призначення. Армін Штайнбах, професор паризької бізнес-школи HEC, стверджує, що Аттал, якого сприймають як копію Макрона, швидше за все, зіткнеться з такою ж боротьбою з відсутністю парламентської більшості та компромісами з політичними опонентами.
Очікується, що новий уряд на чолі з Атталом віддаватиме пріоритет соціальній справі над агресивною економічною програмою. Такі питання, як конституційне визнання прав на аборт і прийняття закону про евтаназію, ймовірно, будуть на першому плані. У своїй першій промові на посаді прем’єр-міністра Аттал коротко торкнувся економіки, наголошуючи на постійному зосередженні уваги на роботі, зменшенні бюрократії для бізнесу та наданні пріоритету молоді.
Одним із перших викликів Атталу стане очна зустріч із Джорданом Барделлою, 28-річним лідером партії Ле Пен. Партія Барделли наразі лідирує в опитуваннях на виборах до Європарламенту, що ще більше підвищує ставки на прем’єрство Аттала. Крім того, Аттал повинен впоратися з наслідками спірного імміграційного законопроекту, який викликав критику з боку прихильників лівої орієнтації та призвів до відставки міністра охорони здоров’я.
Зростання Аттала в політиці відзначалося амбіціями та гнучкістю, що віддзеркалює траєкторію Макрона. Він піднявся по сходинках молодіжної організації Соціалістичної партії, був радником міністра при колишньому президенті Франсуа Олланді та зрештою приєднався до руху Макрона En Marche перед президентськими виборами 2017 року. Молодість і амбіції Аттала були очевидними протягом усієї його кар’єри, кульмінацією якої стало те, що він став наймолодшим членом кабінету в історії П’ятої Республіки у віці 29 років.
Під час піку пандемії Covid Аттал отримав широке визнання як речник уряду, регулярно з’являючись на телевізійних сесіях запитань і відповідей, щоб повідомити про заходи карантину та інші оновлення, пов’язані з пандемією. Використовуючи нетрадиційні канали, такі як Youtube і Twitch, Аттал активно культивував свій образ молодого політика, який прагне спілкуватися з громадськістю.
Попередні міністерські посади Аттала дозволили йому сформувати політику, спрямовану на вирішення проблем середнього класу, наприклад, додаткові витрати під час енергетичної кризи та заходи щодо боротьби з податковим шахрайством. Будучи міністром освіти, він впроваджував політику, яка приваблювала правих виборців, наприклад посилення заборони на певний релігійний одяг і експерименти зі шкільною формою. Особистий досвід Аттала, який зазнав знущань у школі, спонукав його надати пріоритет боротьбі з булінгом.
Оскільки його популярність зростає в останніх опитуваннях, Атталя часто згадують як потенційного наступника Макрона. Як і Макрон, він є продуктом престижних навчальних закладів, зокрема Sciences Po та Ecole Alsacienne. Історія Аттала як сина кінопродюсера єврейського туніського походження та продюсера-християнина додає його унікального профілю.
Оскільки Габріель Аттал бере на себе роль прем’єр-міністра, його призначення свідчить про рішучість Макрона відновити своє президентство та впоратися з проблемами, які висувають його політичні суперники. Чи зможе Аттал ефективно подолати розбіжності, заручитися підтримкою громадськості та сприяти відродженню порядку денного Макрона, ще належить побачити.