Президент Франції Еммануель Макрон знову розпалив дебати навколо оборонної стратегії Європи, виступивши за включення ядерної зброї Франції в дискусію. В нещодавньому інтерв’ю регіональним газетам, організованому EBRA, Макрон наголосив на необхідності «надійної європейської оборони», яка виходить за рамки захисту, наданого НАТО. Він запропонував розглянути питання про розгортання протиракетного щита для перехоплення всіх ракет і стримування використання ядерної зброї, вказуючи на зрушення до більш комплексного та комплексного підходу до європейської оборони.
Традиційно Франція дотримувалася доктрини використання ядерної зброї лише тоді, коли її життєво важливі інтереси знаходяться під прямою загрозою. Однак Макрон висловив відкритість до вивчення більш «європейського виміру» цих інтересів, сигналізуючи про готовність брати участь у діалозі щодо стратегічних наслідків спільного використання або вирівнювання ядерного потенціалу в європейському контексті. Ця пропозиція підкреслює ширше бачення Макрона щодо міцнішої та згуртованішої європейської оборонної архітектури, особливо в світлі геополітичної невизначеності та глобальних викликів безпеці, що розвиваються.
Попри наміри Макрона стимулювати конструктивну розмову щодо європейської оборони, його пропозиція викликала критику з боку політичних опонентів у всьому ідеологічному спектрі. Ультраправий європейський законодавець Тьєррі Маріані назвав Макрона «національною небезпекою», застерігши від передбачуваних ризиків його оборонної політики. У власному політичному ландшафті Макрона європейський законодавець Франсуа-Ксав’є Белламі, який представляє праву партію LR, висловив занепокоєння щодо наслідків для суверенітету Франції, повторюючи настрої щодо збереження національної автономії в питаннях оборони.
На протилежному кінці політичного спектру крайній лівий французький законодавець Бастьєн Лашо висловив заперечення проти ідеї спільного використання ядерного стримування, стверджуючи, що це може поставити під загрозу стратегічну незалежність Франції. Опозиція щодо позиції Макрона відображає глибоко вкорінену чутливість і розбіжності у поглядах французької політики щодо військового потенціалу країни та її ролі в ширшій системі європейської безпеки. Майбутні парламентські вибори до ЄС у червні, ймовірно, стануть критичним моментом для оцінки суспільних настроїв щодо пропозицій Макрона та напряму європейської оборонної політики.