Несподіваним поворотом подій стало те, що Ірландія, відома своєю стабільною та відкритою економікою, нещодавно пережила жорстокі заворушення з антиімміграційними настроями. Заворушення спалахнули після нападу з ножем біля жвавої транзитної дороги в Дубліні. Що особливо вражає, так це те, що Ірландія досі уникала підйому великого ультраправого руху, з яким стикалися багато інших європейських країн.
Насильство, частково підживлене дезінформацією та онлайн-чутками про іноземного нападника, виявило глибші проблеми, які мучать молоде покоління. Зростання цін і гостра нестача доступного житла викликали у багатьох молодих людей відчуття розчарування та розчарування. Бунтівники використали ці образи, щоб підживити свою антимігрантську програму.
Уряд Ірландії переживає наслідки заворушень. Міністр юстиції Гелен МакЕнті ледве пережила вотум недовіри, викликавши дебати про реакцію на насильство та основні причини. Хоча опозиційні законодавці критикували реакцію поліції, деякі також вказували на глибші суспільні проблеми, які мучать Ірландію.
Мік Беррі, законодавець від опозиційної партії «Люди перед прибутком і солідарністю», під час парламентських дебатів висвітлив корінні проблеми, заявивши, що «ви не можете використовувати перцевий балончик для відчуження» або «кидати гнів на соціальну нерівність». «Криза житла, вартість життя та токсична маскулінність були визначені як ключові фактори, що сприяють невдоволенню серед молоді країни.
Згідно з масштабним опитуванням, проведеним Кевіном Каннінгемом, викладачем політики в Дублінському університеті, громадяни Ірландії найбільше хвилюють житло та вартість життя. Дефіцит житла призвів до стрімкого зростання цін як на ринку оренди, так і на ринку продажу. Навіть у Дубліні, де ціни падали на початку цього року, вплив вищих процентних ставок і тиску на вартість життя став очевидним.
На початку цього року прем'єр-міністр Лео Варадкар оцінив, що Ірландія зіткнулася з дефіцитом 250 000 орендованих об'єктів нерухомості. Середня орендна плата за нові оренди зросла на приголомшливі 18% порівняно з існуючими контрактами, що сприяє зростанню розчарування. Уряд пообіцяв будувати 33 000 нових будинків щороку з 2021 по 2030 рік, але з напливом біженців і шукачів притулку цього плану може бути недостатньо.
Лоркан Сірр, аналітик житлової політики, підкреслює, що питання імміграції часто зводиться до житла. Визнаючи потребу в іноземних працівниках, опозиція використовує аргумент нестачі житла для розпалювання антимігрантських настроїв. Уряд має вирішити проблеми, які призвели до заворушень, як заявив віце-прем'єр-міністр Майкл Мартін. Терміновість, дії та зосередженість на вирішенні цих проблем є обов’язковими для вирішення глибинних проблем.
Сір зазначає, що погана житлова політика була використана ультраправими групами як причина для відмови від тих, кого Ірландія морально чи юридично зобов’язана прийняти в країну. Найбільше постраждав сектор соціального житла, оскільки уряд не досяг цільового показника щодо нових будівель у цій сфері. Натомість основна увага зосереджена на секторі оренди, де інституційні інвестори користуються сприятливим режимом оподаткування орендної плати.
Варто зазначити, що житло для біженців та шукачів притулку не вплинуло безпосередньо на житловий сектор, оскільки більшість з них розміщуються в готелях. Тим не менш, житло залишається найважливішим питанням для виборців в Ірландії, навіть серед дебатів про імміграцію. Уряд має зосередитися на вирішенні житлової кризи, яка є живильним середовищем для антимігрантських настроїв і невдоволення серед молодого покоління країни.