Леонардо да Вінчі був справжньою людиною Відродження, відомим своєю художньою майстерністю, винахідливим розумом і науковою допитливістю. Тепер нове дослідження показує, що майстер-художник, можливо, також був хіміком-новатором. За допомогою рентгенівської дифракції та інфрачервоної спектроскопії команда вчених із Франції та Британії зробила інтригуюче відкриття на знаменитій картині да Вінчі «Мона Ліза». Вони виявили наявність рідкісної мінеральної сполуки, що пролило нове світло на техніку живопису художника.
З’єднання, відоме як плюмбонакрит, було знайдено в основному шарі фарби разом зі свинцевим білим пігментом і маслом. Цей мінерал, який утворюється, коли оксиди свинцю поєднуються з нафтою, раніше ідентифікували лише в роботах художників XVII століття, таких як Рембрандт. Його присутність у «Моні Лізі» свідчить про те, що да Вінчі, можливо, був попередником цієї техніки, несвідомо започаткувавши метод малювання, який використовуватимуть майбутні художники.
Жиль Валлез, професор Сорбоннського університету в Парижі та автор дослідження, зауважує важливість цього відкриття, заявляючи, що все, що пов’язано з да Вінчі, за своєю суттю захоплює через його міждисциплінарний характер. Допитливий розум да Вінчі спонукав його досліджувати різні сфери, від мистецтва до хімії та фізики. Ці відкриття свідчать про те, що він був не лише винятковим художником, але й далекоглядним експериментатором, який прагнув розширити наукові знання свого часу.
«Мона Ліза», як і багато інших картин 16-го століття, була створена на дерев’яній панелі, яка потребувала товстого основного шару. У своєму аналізі дослідники дійшли висновку, що да Вінчі, ймовірно, змішав порошок оксиду свинцю з лляною олією, щоб отримати необхідний щільний шар фарби для початкового шару. Без його відома, цей процес ненавмисно призвів до утворення рідкісної сполуки плюмбонакриту.
Вивчення "Мони Лізи" є проблемою для дослідників, оскільки вони не можуть взяти зразки безпосередньо з твору мистецтва, який безпечно виставлено за склом у паризькому Луврі. Однак, використовуючи мікрозразок, отриманий у 2007 році з області безпосередньо за рамою, вчені застосували найсучасніший синхротронний прискорювач частинок, що дозволило їм виконати детальний молекулярний аналіз складу фарби.
Розслідування продовжується, оскільки той самий хімічний склад було виявлено в базовому шарі фрески да Вінчі «Таємна вечеря», хоча вона була намальована на стіні. Команда дослідила більшу колекцію зразків — загалом 17 — із лусочок фарби, які природним чином зіпсувалися з часом. Ці висновки підкреслюють послідовний підхід та інноваційні методи да Вінчі в різних середовищах.
З менш ніж 20 відомими картинами, створеними да Вінчі за його життя, кожне відкриття дає цінну інформацію про методи та творчий процес художника. Вільям Уоллес, видатний професор і експерт з історії мистецтва Вашингтонського університету в Сент-Луїсі. Луї, визнає невпинні експерименти да Вінчі та прагнення до нетрадиційних технік, щоб оживити свої твори мистецтва. Оскільки дослідники продовжують досліджувати його роботи, є надія, що з’явиться більше відкриттів про цього незвичайного художника.
Останнє дослідження не тільки поглиблює наше розуміння художнього генія да Вінчі, але й підкреслює його новаторський дух і внесок у сферу хімії. Спадщина Леонардо да Вінчі справді виходить далеко за межі його культових картин, розкриваючи безмежні масштаби його інтелектуальних і творчих здібностей.