Сміливим кроком, який уверг Грузію в політичну кризу, президент Саломе Зурабішвілі виступила зухвало проти прем’єр-міністра Іраклія Кобахідзе в суботу, оголосивши уряд нелегітимним і відмовившись звільнити свою посаду, коли її термін закінчиться наступного місяця. Країна, відома своїм прагненням приєднатися до Європейського Союзу, була сколихнута раптовим рішенням правлячої партії «Грузинська мрія» припинити переговори про вступ до ЄС на наступні чотири роки, мотивуючи це нібито «шантажем» ЄС.
Зурабішвілі, критикуючи антиєвропейську позицію «Грузинської мрії», поставила під сумнів легітимність останніх парламентських виборів, заявивши, що вони були сфальсифіковані. Вона стверджувала, що без легітимного парламенту не може бути обраного законного наступника. Заява Президента створила передумови для зіткнення влади всередині країни, коли Кобахідзе звинуватив проєвропейські опозиційні сили у спробі революції, подібної до протестів на Майдані в Україні.
На вулицях столиці Тбілісі тривали інтенсивні протести, коли тисячі демонстрантів мітингували проти рішення уряду заморозити переговори з ЄС. Були споруджені барикади, почалися сутички з ОМОНом, повітря було насичене сльозогінним газом. Міністерство внутрішніх справ повідомило про понад сотню арештів, пов’язуючи заворушення з політичними партіями, які прагнуть повалити уряд силою.
Крім протестів, інакомислення також виникло в офіційних колах. Примітно, що співробітники ключових міністерств і центрального банку висловили підтримку вступу в ЄС, а дипломати пішли у відставку на знак протесту. Ще більше посилюючи обурення, такі відомі діячі, як Хвіча Кварацхелія з національної футбольної збірної, висловили солідарність з протестувальниками.
Серед цих потрясінь правляча партія «Грузинська мрія» зазнає пильної уваги через нібито авторитарні тенденції та схильність до Росії, незважаючи на те, що країна прагне зміцнити зв’язки із Заходом. Раптовий поворот подій щодо вступу до ЄС напружив відносини із західними союзниками, які закликали до розслідування порушень на виборах. Водночас у Грузії відбулося потепління у відносинах із Росією, сусідом, дипломатичні відносини з яким були розірвані після конфлікту 2008 року.
Оскільки Грузія опинилася на роздоріжжі, непокора Президента в поєднанні з ескалацією протестів і внутрішнім незгодою підкреслює глибокі розбіжності та невизначеність, які охопили націю, коли вона бореться зі своїми європейськими прагненнями та геополітичною прихильністю.