Прем'єр-міністр Великобританії Ріші Сунак зіткнувся з політичною бурею через свою суперечливу імміграційну політику, яка передбачає депортацію шукачів притулку до Руанди. План, який спочатку був розроблений колишнім прем'єр-міністром Борисом Джонсоном і міністром внутрішніх справ Пріті Пател, зустрів опір з боку власного уряду Сунака. Сам Сунак раніше висловлював застереження щодо цієї політики через побоювання щодо її ефективності та етичних наслідків. Однак, намагаючись заспокоїти праве крило своєї правлячої Консервативної партії та скоротити розрив в опитуваннях із лейбористською опозицією, Сунак зробив план щодо Руанди своєю провідною міграційною політикою.
Поки що політика зіткнулася зі значними труднощами. Суди Великої Британії визнали його незаконним, а два високопоставлені міністри, відповідальні за його реалізацію, залишили кабінет, вимагаючи ще більш жорсткої позиції щодо імміграції. Крім того, уряд уже виплатив Руанді 240 мільйонів фунтів стерлінгів (301 мільйон доларів США) без жодної депортації. У міру того, як наближається перше голосування щодо закону про реалізацію цієї політики, Сунак зараз бореться з повстаннями як з боку правого, так і з центру його партії, що потенційно може підірвати його політичне майбутнє.
Ситуація стала настільки жахливою, що деякі законодавці-консерватори планують усунути Сунака з посади. Повідомляється, що союзники його попередниці, Ліз Трасс, обговорювали написання листів недовіри Сунаку, і є розмови про те, що правий задній лавці Саймон Кларк кине виклик його лідерству. Очевидна помилка Сунака щодо імміграції та його спроби завоювати прихильність не отримали підтримки всередині його партії чи серед виборців.
Чиста імміграція, яка досягла рекордного рівня, ще більше ускладнила ситуацію для Сунака. Будучи міністром фінансів, він проводив політику заохочення економічного зростання, наприклад, дозволяв більшій кількості іноземних випускників залишатися після навчання, пом’якшував обмеження для працівників-мігрантів, які привозять утриманців, і знижував пороговий рівень зарплати для іноземних працівників. Проте, будучи прем’єр-міністром, він оголосив про припинення легальної міграції, включаючи вищий поріг зарплати та зменшення надбавок для утриманців, щоб досягти значного скорочення чистої міграції.
Зміна позиції Сунака щодо імміграційної політики викликала занепокоєння щодо її щирості та того, чи мотивована вона виключно політичною доцільністю. Колеги по його партії висловлювали сумніви щодо його надійності, посилаючись на політичні ігри, в які він грав під час свого приходу до влади. Ерозія довіри очевидна, оскільки члени парламенту від Торі розглядають можливість голосування за законодавство щодо реалізації політики Руанди. Деякі праві законодавці підозрюють хитрість між Сунаком і урядом Руанди, яка, на їхню думку, вплинула на більш м’який підхід до законодавства. Даунінг-стріт заперечує ці звинувачення.
Тим часом помірковані торі стурбовані тим, що Велика Британія нехтує міжнародними договорами. Немає. Даунінг-стріт, 10 намагається переконати потенційних бунтівників з обох сторін підтримати закон, попереджаючи, що будь-яка криза лідерства ще більше зашкодить партії. Хоча деякі законодавці від Торі сподівалися, що Сунак зробить наступні вибори референдумом щодо міграції та його політики щодо Руанди, нещодавня відставка міністра імміграції Роберта Джеріка ускладнила ситуацію. І Лейбористська партія, і Партія реформ тепер можуть цитувати критику Дженніка як доказ провалу Сунака.
Політичне середовище для Сунака та його партії здається нестабільним. Громадські настрої є негативними, а впевненість у спроможності уряду виконувати суспільні пріоритети є низькою. Можливість ще одного раунду внутрішньої боротьби консерваторів навряд чи відрадить виборців шукати змін. Поки Сунак справляється з цими викликами, ще належить побачити, як він врятує свою репутацію та подолає зростаюче невдоволення у власній партії.