Значною невдачею для Ріші Сунака є те, що Лі Андерсон, заступник голови Консервативної партії, подав у відставку. Відставка Андерсона відбулася після того, як прем’єр-міністр відмовився посилити свій антиімміграційний законопроект, крок, який підтримала фракція депутатів від Торі, включаючи Андерсона. Ці депутати вважають, що запропонований закон має заборонити шукачам притулку звертатися до британських судів перед депортацією до Руанди. Це питання стало ключовим для правого крила партії, яке вважає суворішу імміграційну політику вирішальною для їхніх виборчих перспектив на майбутніх загальних виборах у Великобританії.
Відставка Андерсона є ударом для прем’єр-міністра Сунака, оскільки вона підкреслює брак довіри в його партії щодо ефективності його флагманського законодавства щодо припинення прибуття шукачів притулку. Це сталося лише через кілька днів після того, як Андерсон і Сунак з’явилися разом у передвиборчому відео Консервативної партії, висвітлюючи свою позицію щодо питань культурної війни, включаючи імміграцію. У спільній заяві про відставку з Бренданом Кларк-Смітом, іншим заступником голови Торі, Андерсон висловив свою підтримку поправок до законопроекту про Руанду, підкресливши, що нинішня система не працює на користь британського народу.
Андерсон і Кларк-Сміт, які були обрані в 2019 році в традиційних лейбористських виборчих округах, які стали консерваторами, представляють ключові сфери, які торі повинні зберегти, щоб подолати 20-пунктовий дефіцит у опитуваннях проти Лейбористської партії Прем'єр-міністр стверджував, що законопроект про депортацію з Руанди є настільки жорстким, наскільки це дозволяє міжнародне право, і будь-які подальші заходи можуть призвести до виходу Руанди з угоди.
Крім того, повстанські депутати-торі продемонстрували свою чисельність, про що свідчить нещодавнє голосування за висунуті ними поправки. Ці голосування показали, що вони мають потенціал перемогти Сунака в остаточному вирішальному голосуванні, якщо опозиційні партії вирішать заблокувати закон, як і очікувалося. Одну із запропонованих змін колишнім міністром імміграції Робертом Джеріком, який пішов у відставку минулого місяця, підтримали 58 депутатів. Хоча уряд зрештою виграв голосування, величезна кількість бунтівних депутатів-торі свідчить про те, що остаточний результат може бути під загрозою для Сунака, особливо якщо його поєднати з членами опозиційної партії.
Ця ситуація викликає занепокоєння щодо здатності Сунака керувати своєю партією та підкреслює стійкі розбіжності всередині Консервативної партії. Поточні розбіжності можуть призвести до негативного висвітлення в засобах масової інформації в критичний момент і посилити уявлення про те, що всередині партії насувається змагання за лідерство. Незважаючи на попередження головного політичного стратега Сунака щодо партійних розбіжностей, бунтівні депутати залишаються непохитними у своєму прагненні до більш жорсткої імміграційної політики.
Суперечка навколо плану депортації Сунака перегукується з епохою Brexit, пристрасні дебати та заклики до Великобританії порушити міжнародне право стають питанням ідеологічної чистоти для правих консерваторів. Широко припускають, що ця напруженість також є частиною політичної боротьби за позицію в очікуваній боротьбі за лідерство після загальних виборів.
У відповідь на повстання керівник кампанії Торі Ісаак Левідо звернувся до парламентарів на закритому засіданні, заявивши, що бунтівники, схоже, відмовляються від цілей партії. Серед повстанців є такі відомі особи, як колишній міністр внутрішніх справ Суелла Браверман і міністр торгівлі Кемі Баденок, обидва з яких, як вважається, мають лідерські амбіції. Джейн Стівенсон, головний парламентський помічник Баденоха, також пішла у відставку у вівторок, щоб підтримати повстанські поправки.
Крім безпосередніх викликів, створених повстанцями, Сунак, ймовірно, зіткнеться з перешкодами в Палаті лордів, якщо його законопроект про Руанду успішно прийме Палату громад. Сильний опір з боку його власної партії вказує на те, що критика прем'єр-міністра триватиме, допоки фактично не почнуться рейси з депортації. Як наслідок, на Сунака чекає важкий шлях як у навігації парламентським процесом, так і в управлінні дедалі гучнішими незгодами всередині його партії.