Жіноча Х-хромосома може містити ключі до ризику аутоімунного захворювання

11-02-2024
PixelVortex
Жіноча Х-хромосома може містити ключі до ризику аутоімунного захворювання
У людини 23 пари хромосом. Праворуч внизу розташовані пари статевих хромосом XY або XX, які визначають стать.
BSIP/Universal Images Group/Getty Images
Facebook Twitter

Нове дослідження, проведене дослідниками зі Стенфордського університету, пролило світло на те, чому жінки мають більший ризик розвитку аутоімунних захворювань, таких як розсіяний склероз, вовчак і ревматоїдний артрит. Хоча точна причина довгий час була медичною таємницею, дослідники вважають, що певну роль може зіграти те, як жіночий організм справляється зі своєю додатковою Х-хромосомою. Ці хронічні захворювання виникають, коли імунна система не працює і починає атакувати власні клітини та тканини.

Ad
  • Performance-Driven Digital Marketing
  • Google Ads Campaigns
  • SEO Optimization
  • Website Design & Development
  • Social Media Management
Boost Your Business

Доктор Говард Чанг, старший автор статті, опублікованої в журналі Cell, пояснив, що дослідження, хоч і було попереднім і проводилося на мишах, потенційно може дати розуміння нових методів лікування та діагностики цих розладів. Оскільки симптоми аутоімунних захворювань часто проявляються на шкірі, наприклад висипання, Dr. Чанг був особливо зацікавлений у дослідженні сильного жіночого упередження, яке спостерігається в цих умовах.

Існує понад 80 різних аутоімунних захворювань, які вражають приблизно 24 мільйони людей у ​​Сполучених Штатах. Ці захворювання виникають, коли імунна система збивається з пантелику і помилково реагує так, ніби її атакує інфекція, що завдає шкоди тканинам організму. Аутоімунні захворювання можуть вражати весь організм або локалізуватися в окремих органах.

Попередні дослідження були зосереджені на аналізі статевих гормонів або кількості хромосом, щоб зрозуміти упередженість жінок у аутоімунних захворюваннях. Однак д-р. Чанг вирішив дослідити роль молекули під назвою Xist, яка відсутня в чоловічих клітинах, але відіграє вирішальну роль у дезактивації другої Х-хромосоми у жіночих ембріонів. Ця дезактивація запобігає отриманню клітинами потенційно токсичних подвійних доз генів хромосоми.

Шляхом генної інженерії дослідники ввели ген Xist у мишей-самців, що дозволило їм виробляти молекулу, яка зазвичай властива виключно жіночим клітинам. Потім цих модифікованих самців мишей піддали впливу хімічного подразника, схожого на вовчак. Команда виявила, що миші-самці розвинули аутоімунітет зі швидкістю, подібною до самок, що свідчить про те, що білки, пов’язані з Xist, можуть викликати імунну відповідь. Однак дослідження не довело, що Xist викликає аутоімунне захворювання.

Щоб додатково підтвердити свої висновки, дослідники проаналізували зразки сироватки крові людей із аутоімунними захворюваннями, такими як вовчак, і порівняли їх зі зразками людей без цих захворювань. Зразки пацієнтів з аутоімунними захворюваннями показали вищі рівні аутоантитіл, які специфічно реагують на білки, пов’язані з Xist.

Хоча дослідження свідчить про значну роль Xist у стимулюванні аутоімунітету та потенційному поясненні упередженості жінок щодо аутоімунних захворювань, це лише частина складної головоломки. Доктор. Монсеррат Ангуера, доцент Школи ветеринарної медицини Університету Пенсільванії, пояснила, що фактори навколишнього середовища та взаємодія з генами також відіграють значну роль у аутоімунних захворюваннях. Такі фактори, як дієта, мікробіом і вибір способу життя, наприклад куріння, можуть впливати на розвиток цих розладів.

Аутоімунні захворювання часто складно виявити та діагностувати, і пацієнти можуть роками чекати правильного діагнозу. Сподіваємося, що розуміння, отримане в результаті цього дослідження, зрештою може призвести до швидших і точніших методів діагностики. Крім того, дослідники прагнуть вивчити потенційні терапевтичні втручання, які могли б націлити Xist і зупинити аутоімунний процес.

На завершення це дослідження підкреслює потенційне значення молекули Xist в аутоімунних захворюваннях і упередженість жінок, що спостерігається в їх поширеності. Хоча для повного розуміння ролі Xist і пов’язаних з ним білків необхідні додаткові дослідження, ці відкриття є кроком до кращого розуміння, діагностики та лікування аутоімунних захворювань.