Короткий, але значущий візит Джо Байдена до Тель-Авіва надіслав сильне повідомлення про непохитну підтримку Ізраїлю, зміцнивши американсько-ізраїльський альянс. Однак ця поїздка не досягла іншої важливої мети: перемогти арабських лідерів у регіоні. Оскільки конфлікт між Ізраїлем і ХАМАС продовжує загострюватися, Байден чітко дав зрозуміти, що США захищатимуть свого союзника, непрямо попередивши регіональних суперників, таких як Іран, триматися подалі від сутички. Розгортанням американських авіаносців у цьому районі та обіцянкою безпрецедентної підтримки Байден мав на меті донести, що США твердо стоятимуть на боці Ізраїлю.
Хоча Байден намагався усунути занепокоєння щодо поглиблення гуманітарної кризи в Газі, ізраїльські офіційні особи залишалися обережними щодо дозволу поставок допомоги в регіон. Вони вимагали гарантій того, що допомога не буде перенаправлена ХАМАСу, визнаному США та ЄС терористичною групою. У результаті вантажівки з тоннами допомоги залишалися на кордоні, що погіршувало жахливу ситуацію для тих, хто живе в Газі.
Завдання для Байдена — домогтися мовчазної згоди арабів на наступ Ізраїлю — посилилося після того, як руйнівний вибух у лікарні Гази забрав багато життів. У той час як Ізраїль поклав провину на невдалий запуск ракети палестинським бойовим угрупованням, контрольована ХАМАС влада Гази та арабські лідери вважали інакше. Їхня різна точка зору змусила арабських лідерів відмовитися від запланованої зустрічі з Байденом у Йорданії, що стало черговою невдачею для США в регіоні.
Регіон стурбувало не лише те, що Байден погодився на пояснення Ізраїлю стосовно вибуху, але й те, як він це зробив. Однозначно приєднавшись до Ізраїлю та заявивши, що «інша команда» несе відповідальність, Байден, схоже, прийняв політично мотивоване, а не фактичне рішення. Цей крок поставив багатьох союзників США в ненадійне становище, ще більше погіршивши регіональні відносини.
Байден виправдовував свою позицію на боці Ізраїлю, посилаючись на інформацію Пентагону, а Білий дім пізніше підтвердив, що їхній аналіз розвідки підтверджує заяву Ізраїлю про непричетність до вибуху. Хоча це, можливо, заспокоїло травмованих ізраїльтян, які шукали лідерства та надії в умовах кризи, це мало заспокоїло арабських лідерів та їхні суспільні настрої.
Після зустрічі з прем’єр-міністром Біньяміном Нетаньяху та членами ізраїльського військового кабінету Байден виступив із застереженням. Він закликав ізраїльських лідерів не піддаватися гніву та пам’ятати про потенційні помилки, проводячи паралелі з реакцією Америки на 11 вересня та подальші війни в Іраку та Афганістані. Байден наголосив на необхідності зваженого підходу до прийняття рішень Ізраїлем, коли вони планують свою відповідь на ескалацію конфлікту.
Коли Байден відбув до Вашингтона, він отримав лише обмежені гарантії щодо надходження вантажів допомоги до Гази. Затримка вирішення жахливої гуманітарної ситуації в поєднанні з триваючими ізраїльськими авіаударами та закриттям кордонів посилили кризу в Газі. Агентство ООН з допомоги та організації робіт описало ситуацію, що розгортається, як «безпрецедентну катастрофу», висловивши стурбованість відсутністю міжнародної реакції.
Після вибуху в лікарні в містах арабського світу спалахнули протести проти Ізраїлю та США, що підкреслило широкі антиізраїльські настрої, що панують у регіоні. Помічники Байдена наголосили на його непохитній підтримці Ізраїлю, що змусило його продовжити візит, незважаючи на виклики, з якими зіткнувся. Водночас цей візит дозволив Байдену, 80-річному лідеру, продемонструвати свій активний та зацікавлений підхід до виборців удома.
Завоювати підтримку арабських лідерів завжди було важко, особливо враховуючи їхній пріоритет збереження національної безпеки та переважаючі сильні антиізраїльські настрої серед їхнього населення. Оскільки ізраїльські офіційні особи сповнені рішучості продовжувати плани знищення ХАМАС із Гази, а також додаткові загрози з боку Ірану та Хезболли, ризик ширшого конфлікту стає великим.
Президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великобританії Ріші Сунак планують відвідати Ізраїль найближчими днями, потенційно вигравши додатковий час до того, як наземне вторгнення в Газу стане неминучим. Світ із зростаючим занепокоєнням спостерігає за цим і сподівається на деескалацію напруженості до того, як у регіоні почнеться подальше спустошення.