За словами ізраїльського економіста Дана Бен-Давіда, ізраїльські харедими, або ультраортодоксальна спільнота, становлять «серйозну загрозу» для країни через їхню кількість, яка швидко зростає, і їх опір сучасності. Харедими, які складаються з 13. 5% населення Ізраїлю зростає вдвічі швидше, ніж у інших ізраїльтян-євреїв, незважаючи на зниження рівня народжуваності, оскільки все більше жінок-харедів стає робочою силою. Острівний спосіб життя громади, який зосереджений на вивченні релігії та великих сім’ях, призвів до напруженості з більш світськими ізраїльтянами та змусив харедим вимагати більшого політичного представництва.
Дві ультраортодоксальні партії входять до урядової коаліції прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху, і вони нещодавно домоглися значного збільшення субсидій, що викликало дедалі більше обурення з боку інших ізраїльтян. Зростання впливу харедимів в уряді також призвело до просування більш консервативної політики, включаючи гендерну сегрегацію в громадських місцях і скасування захисту для ЛГБТК. Харедими також все більше приєднуються до жорстких націоналістів, які виступають за анексію Західного берега та обмеження прав ізраїльських арабів.
Опір харедимів сучасності відображається в їх замкнутому способі життя, який зосереджений на релігійних дослідженнях і великих сім’ях. Чоловіки-хареди традиційно звільняються від військової служби, замість цього воліють проводити дні за вивченням Талмуду. Іці та Авігаїл Акерман, наприклад, живуть у бідно мебльованій квартирі та уникають більшості форм сучасних технологій, боячись бути надто матеріалістичними. Для багатьох харедимів самоізоляція не є самоціллю, а засобом зосередитися на тому, що, на їхню думку, справді має значення: любов до Тори, Бога та спільноти.
Однак зосередженість Харедіму на громаді призвела до напруги в ізраїльському суспільстві загалом, яке дедалі більше стурбоване тим, як країна підтримуватиме себе в довгостроковій перспективі. Відраза харедимів до роботи та великих сімей призвела до зростання обурення світських ізраїльтян, які втомилися субсидувати громаду, яка не сприяє економіці країни. Харедім заперечує, що протягом десятиліть світська більшість Ізраїлю була задоволена тим, що уряд щедро субсидував спортивні стадіони, музеї та університети, куди харедим ніколи не ступала, надаючи їм лише скромні пенсії за навчання. Вони також кажуть, що історично їхні школи були недофінансовані.
Напруга між ультраортодоксальними та світськими ізраїльтянами досягла апогею в останні роки через зростаючий вплив харедимів в уряді та їхні вимоги щодо більшого політичного представництва. У той час як харедим розглядає свою зростаючу політичну владу як спосіб відстояти свої права, багато світських ізраїльтян бачать у цьому загрозу своєму способу життя. Опір харедимів сучасності в поєднанні з їхньою швидко зростаючою чисельністю змусив багатьох замислитися над тим, як Ізраїль визначатиме себе як єврейську демократичну країну в наступні роки.