Європейські країни переходять до більш суворого підходу до Китаю, що більше відповідає стратегії США. Такі країни, як Німеччина та Італія, вивчають контроль над експортом та інвестиціями, прийнятий США, наслідуючи приклад Нідерландів. Основним рушієм цього зсуву є продовження альянсу Китаю з Росією, незважаючи на вторгнення в Україну, а також агресію Китаю за кордоном і проти власного народу. Це суттєва зміна для континенту, який раніше чинив опір спробам США розірвати економічні зв’язки з Китаєм. Однак триваючий конфлікт в Україні змусив Європу почуватися вразливою, що призвело до зростання розчарування лідерами другої за величиною економіки світу.
Вищі чиновники, які раніше остерігалися виступати проти Пекіна, тепер роблять набагато критичніші публічні коментарі. Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок нещодавно назвала Китай "партнером, конкурентом і системним суперником". Вона висловила занепокоєння тим, що аспект системного суперництва стає дедалі сильнішим не лише через те, що Китай поводиться більш агресивно зовні, але й більш репресивно всередині країни. Вона назвала дії Китаю як вдома, так і за кордоном "більш ніж шокуючими".
США та ЄС розробляють інструменти для уповільнення прогресу Китаю в таких сферах, як напівпровідники та оборона. Союзники обговорюють експортний контроль, жорсткіший відбір інвестицій і посилення співпраці щодо критично важливих матеріалів. Канцлер Німеччини Олаф Шольц веде тісні переговори з США з цього питання, а Італія шукає способи обмежити вплив китайської Sinochem на виробника шин Pirelli SpA.
Ці зміни сподобаються адміністрації президента Джо Байдена, яка прагнула створити єдиний фронт із союзниками та розподілити тягар неминучих економічних наслідків, які супроводжуватимуться посиленням протистояння. Радник США з національної безпеки Джейк Салліван сказав, що розподіл тягаря, коли справа доходить до певного економічного удару для захисту національної безпеки, є тим, що робить альянси ефективними.
Китай та економічна безпека будуть головними темами під час зустрічі лідерів G-7 у Японії наступного місяця. Здається, існує широка згода щодо необхідності зменшити ризики, але не розірвати їх повністю. Зростає імпульс для способу координації реакції проти економічного примусу, не роблячи нічого автоматичного. Однак у цьому підході є помітні застереження, і європейські країни хочуть переконатися, що немає відокремлення від китайського ринку. Як і США, вони хочуть зменшити ризик у чутливих сферах, включаючи квантові обчислення, біотехнології та важливі корисні копалини.
Загалом зміна підходу до Китаю серед європейських країн відображає зростаюче відчуття вразливості та розчарування щодо лідерів другої за величиною економіки світу. Надмірна залежність ЄС від російської нафти та газу в поєднанні з болісним процесом диверсифікації джерел енергії після вторгнення Москви змусили блок переглянути свою політику взаємодії з автократичними країнами. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і Байден поділилися стурбованістю щодо економічного примусу та неринкової політики та практики. Вторгнення Росії в Україну також загострило європейське уявлення про важливість геополітичного ризику для економіки. Підтримка Китаєм Росії посилила відчуття Китаю як ідеологічної загрози та загрози безпеці.