Коли Україна грала проти Англії у відбірковому матчі Євро-2024, українські прапори, що майоріли вздовж Wembley Way, мали особливе значення. Незважаючи на триваючі жахи війни в їхній країні, збірна України протистояла одній із найкращих команд світу на світовій арені. Перемагаючи чи програючи, гравці сподівалися забезпечити своїм уболівальникам 90-хвилинну перепочинок від безладів, що тривають удома. Однак вони знали, що перемога над Англією на Уемблі потребуватиме дива.
Англія, яка займає 21 місце вище за Україну, продемонструвала свою якість на полі, а її досвід виявився вирішальним у грі. Незважаючи на зусилля української команди, голи Гаррі Кейна, рекордсмена збірної Англії за всю історію, та Букайо Сака забезпечили перемогу з рахунком 2:0 і три очки у відбірковій кампанії.
Незважаючи на поразку, українські вболівальники продовжували підтримувати свою команду, співаючи та танцюючи в унісон до фінального свистка. Деякі навіть тримали повідомлення з проханням збільшити військову допомогу Україні. Тимчасовий менеджер Руслан Ротань висловив вдячність уболівальникам за неймовірну хвилю підтримки та подякував домашній публіці за створення унікальної атмосфери, якої він ще не відчував у міжнародних матчах.
Атмосфера навколо стадіону почала наростати за кілька годин до початку матчу в холодний і дощовий день у Лондоні. Однак яскраві жовто-блакитні прапори, якими розмахували вболівальники, створювали різкий контраст із сірими хмарами. Тисяча українських біженців разом зі своїми британськими спонсорами були запрошені як спеціальні гості на гру, до них приєдналися понад 4000 уболівальників, яким вдалося отримати квитки.
Незважаючи на значну чисельну перевагу вболівальників збірної Англії, українці були в гарному настрої та з ентузіазмом демонстрували свою підтримку. Хоча багато хто визнавав жахливий фон матчу, вони також хотіли насолодитися враженнями та зосередитися на футболі - тимчасово відволіктися від суворої реальності вдома.
На стадіоні українські вболівальники продовжували насолоджуватися видовищем і тепло вітали своїх гравців, коли вони виходили на поле, кожен з українським прапором навколо них. Вболівальники з великим ентузіазмом аплодували своїй команді та продовжували демонструвати свій дух, незважаючи на поразку.
Перед початком матчу тренер збірної України Ротань висловив вдячність Великобританії за допомогу з початку війни. Однак він також пообіцяв, що його команда відкладе приємні речі, як тільки пролунає перший свисток, що вони й зробили.
На ранніх стадіях гри Україна створила кілька напівмоментів і дала своїм пристрасним уболівальникам за що вболівати. Незважаючи на те, що їм було важко не відставати від Англії на полі, українські вболівальники на «Вемблі» перевершили досить пригнічену англійську публіку поза ним, співаючи та танцюючи з великим ентузіазмом.
Протягом більшої частини першого тайму Україні вдавалося тримати Англію на відстані, її гравці кидалися на лінію, щоб не дати господарям забити. Однак згодом тиск постійних атак англійців став занадто сильним, і Гаррі Кейн забив перший гол на 37-й хвилині після навісу Букайо Сака.
Гол, здавалося, відкрив шлюзи, а сам Сака подвоїв перевагу лише через три хвилини чудовим ударом з-за меж штрафного.
Друга половина матчу була здебільшого формальною, і обидві групи вболівальників добросовісно взаємодіяли один з одним. Одного разу тисячі вболівальників використали факели на своїх телефонах, щоб освітлити стадіон «Вемблі», спостерігаючи за домінуванням Англії.
Коли пролунав фінальний свисток, українська частина трибун вибухнула оплесками, аплодуючи своїм гравцям, які відповіли їм взаємністю.
У контексті війни результат недільного матчу мав дуже мало значення. Однак це був ще один приклад того, що спорт може бути набагато більшим, ніж просто грою. Ці 90 хвилин принесли радість тисячам українських уболівальників на стадіоні та показали, що країна все ще міцна, даючи надію на світліші дні попереду.
Хоча багато гравців, можливо, залишили Англію розчарованими, вони можуть пишатися тим, що представляли свою країну на світовій арені, надсилаючи потужне повідомлення про стійкість для країни, яка все ще зазнає нападів.