Команда вчених про Землю представила концепцію «планетарних кордонів» майже 15 років тому, щоб визначити основні земні системи, яким загрожує нестабільність через діяльність людини. Ці «планетарні межі» включають такі системи, як клімат, біорізноманіття та прісна вода. Вчені визначили межі того, що вони назвали «безпечним робочим простором» для цивілізації. Їхня робота показала, що людство вже подолало сім із восьми глобальних кордонів. Однак у їхній роботі не було повністю проаналізовано, як перевищення цих обмежень може вплинути на людей, особливо на бідних і вразливих.
У великому оновленні, опублікованому в журналі Nature, дослідники досліджують, як порушення планетних кордонів може завдати шкоди людям. Дослідження вивчає рівні ризику для людей та екосистем, щоб визначити, скільки покарання природа може поглинути, перш ніж обернеться проти нас. Цей новий аналіз також включає критерії справедливості, які впливають на мільйони людей, які знаходяться в зоні ризику сьогодні, мільярди людей, які прийдуть у майбутньому, і незліченні види та екосистеми світу.
Для деяких систем Землі, як-от клімату, аналіз справедливості потребує суворіших обмежень, ніж це вимагають фактори геофізичної стабільності. Межа нагрівання 1. 5C, закріплений у Паризькій угоді, уже перевищено, як показують десятки мільйонів людей, які зараз піддаються небезпечній спекі. До 1. 5C, вчені виявили, що понад 200 мільйонів бідних, уразливих і маргіналізованих людей можуть розраховувати на безпрецедентну спеку. Цільовий ліміт глобального потепління нижче 1C, але країнам все одно неминуче доведеться усунути наслідки. Автори закликають до міжнародної компенсації, щоб допомогти біднішим країнам впоратися з пов’язаними з кліматом втратами та збитками після минулорічних кліматичних переговорів ООН.
Це дослідження закликає до масової глобальної трансформації в межах усіх систем Землі для забезпечення добробуту людей. Автори зазначають, що для цього потрібне справжнє розуміння справедливості, економіки, технології та глобальної співпраці на службі безпечного та справедливого майбутнього. Стаття прагне кількісно оцінити зміни масштабу планети, які здебільшого викликані соціальними та економічними системами, що працюють на нестабільному видобутку та споживанні ресурсів.
Нова робота базується на попередніх дослідженнях планетарних кордонів, включаючи інші оцінки соціальної вразливості до системних змін, як-от Цілі сталого розвитку ООН. Автори зробили прорив у цій статті, перевівши міркування соціальної справедливості в ті самі одиниці вимірювання, що й земні системи, наприклад, градуси Цельсія для температури або кубічні кілометри для використання води.
Наприклад, азот і фосфор із ферм потрапляють у водні шляхи, створюючи «мертві зони» без кисню в річках і морях. Згідно з документом, вчені рекомендують, щоб глобальне обмеження надлишку азоту становило не більше 119 мільйонів метричних тонн на рік, а фосфору – 10 мільйонів.
Щоб вирішити проблему забруднення повітря, вчені поставили завдання мінімізувати різницю в концентрації аерозолів між Північною та Південною півкулями та встановити верхню межу шкідливого забруднення дрібними частинками. Аерозолі як природних, так і людських джерел спричиняють хвороби та передчасну смерть у всьому світі. Вони також пропонують два показники біорізноманіття, щоб обмежити знищення видів і екосистем. Перший показник спрямований на збереження від 50% до 60% природних екосистем, що вище, ніж поточний статус-кво (45%-50%). Другий показник вимагає від 20% до 25% кожного квадратного кілометра міських, сільськогосподарських та інших земель, змінених людьми, щоб зберегти елементи природних екосистем.
Автори намагаються досягти того, що вже сталося зі зміною клімату, щоб стандартизувати методи, щоб узгодити їх із науково встановленими пороговими значеннями. По суті, вони хочуть створити наукові основи, які організації, що встановлюють стандарти, і уряди можуть використовувати, щоб допомогти компаніям, містам та іншим гарантувати, що їхня діяльність не сприяє подальшим системним змінам навколишнього середовища чи завданню шкоди людині. Межі можуть включати, але не те саме, що «переломні точки» або пороги, за якими планета увічнює зміни з або без участі людини.
Йохан Рокстрьом, директор Потсдамського інституту дослідження впливу клімату в Німеччині та співавтор цього дослідження, сказав, що остаточним визначенням справедливості сьогодні є право кожної людини, особливо майбутніх поколінь, мати Це вимагає зусиль, щоб зменшити чутливість до шкоди та вразливості, а отже, справедливої глобальної трансформації через усі кордони земної системи.