Після майже року перебування на посаді прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні починає з більшою енергією відстоювати свій власний бренд практичного капіталізму, і це викликає у деяких інвесторів почуття незручності. Хоча спочатку вона обіцяла дотримуватися загальноприйнятого підходу свого попередника Маріо Драгі, нещодавно Мелоні вжила ряд інтервенціоністських дій, починаючи від регулювання тарифів на авіаквитки до оподаткування банківських прибутків.
Після смерті колишнього прем’єр-міністра Сільвіо Берлусконі, який був прихильником дружньої до капіталістів політики, голоси, які виступають за більш орієнтований на ринок підхід, були маргіналізовані. Це призвело до того, що уряд став більш схожим на партнерство між Мелоні, президентом партії «Брати Італії», і Маттео Сальвіні, лідером популістської партії «Ліга».
Одним із найбільш суперечливих кроків Мелоні було стягнення 40% податку на прибутки банків. Це рішення було схвалено її кабінетом у серпні без консультації з лідером Forza Italia Антоніо Таяні. Цей несподіваний крок несе ризик зростання волатильності для Італії, третьої за розміром економіки в Європі.
Хоча очікується, що вплив податку на прибуток банків на італійську банківську галузь буде відносно скромним, оскільки Intesa Sanpaolo оцінює його вплив на компанію в розмірі менше 1 мільярда євро, він все ще викликає занепокоєння. Однак, за словами голови правління Intesa Джан Марії Грос-П’єтро, італійська банківська галузь зараз працює добре завдяки стійкій економіці.
Оскільки італійська економіка стикається з проблемами, Мелоні потрібно буде продемонструвати свою здатність реалізовувати свій план. Дивовижне скорочення ВВП у другому кварталі ускладнює першій жінці-прем’єр-міністру Італії пошук необхідних коштів для виконання своїх обіцянок, підтримки своєї коаліції та заспокоєння обережних ринків облігацій.
Незважаючи на відсутність щорічного симпозіуму з інвесторами та керівниками, адміністрація Мелоні поки що дотримувалася фіскальної обережності, утримуючи спреди між італійськими та німецькими облігаціями нижче 200 базисних пунктів. Ставши свідком краху уряду під керівництвом Берлусконі в 2011 році через різке зростання спредів облігацій, Мелоні розуміє важливість стабільності ринку.
Експерти припускають, що Мелоні намагається досягти прагматичного балансу, беручи участь у більш активній ролі в корпоративних справах, але уникаючи дій, які б викликали антагонізм на ринках. Її уряд, ймовірно, трохи збільшить дефіцит для фінансування таких заходів, як зниження податків на заробітну плату, але діятиме обережно.
Партія Мелоні «Італійські брати» продовжує впевнено лідирувати в опитуваннях з приблизно 29% підтримки. Поки прем’єр-міністр зберігає свій рейтинг схвалення та тримає під контролем витрати на фінансування, вона має можливість використовувати більш інтервенціоністський підхід.
На додаток до банківського податку уряд Мелоні запровадив заходи щодо регулювання використання авіакомпаніями алгоритмів для встановлення цін на квитки з метою захисту споживачів від раптових стрибків цін. Цей крок наштовхнувся на негативну реакцію авіакомпаній. Уряд також надав собі повноваження блокувати передачу технологій країнам, що не входять до Європейського Союзу, у таких стратегічних секторах, як штучний інтелект, напівпровідники, аерокосмічна промисловість та енергетика.
Мелоні вибрала вдалий час. Коли вона прийшла до влади, терміни кількох ключових посадовців у державних компаніях та інших установах наближалися до кінця, що дозволило їй призначати осіб, які більше відповідали її планам. Це включає зміни на чільних посадах в італійських корпораціях і призначення нового керівника Банку Італії, який входить до Ради керуючих Європейського центрального банку.
За словами Маріо Монті, колишнього прем’єр-міністра, уряд Мелоні налаштувався на взаємодію з міжнародними ринками та союзниками. Однак із наближенням бюджету на наступний рік фінансове законодавство та можливе відчуження окремих державних компаній, таких як Ferrovie dello Stato SpA та Banca Monte dei Paschi di Siena SpA, стануть критичними міркуваннями.
Підхід Мелоні відображає її праву традицію, яка наголошує на сильному втручанні держави в економіку. Італійці підтримують Мелоні, тому що вони прагнуть безпеки, а національна держава розглядається як потенційний гарант цієї безпеки. Поки Мелоні стверджує свою владу та реалізує свій план, баланс між державним втручанням і ринковими силами продовжуватиме формувати економічний ландшафт Італії.