У Чилі спостерігається сплеск розвитку малих сонячних електростанцій, що викликає занепокоєння в галузі відновлюваної енергетики. Ці невеликі проекти, відомі як PMGD, підтримують великі фінансові компанії, такі як BlackRock і TPG. PMGD, які спочатку вважалися нішевою системою, тепер стають мейнстрімом і, за прогнозами, до 2025 року задовольнять близько 40% потреби в енергії протягом світлового дня.
Зростання PMGD є частиною історії успіху Чилі у відновлюваній енергетиці, оскільки країна має багаті вітрові та сонячні ресурси, що робить її привабливим ринком для інвестицій у чисту енергію. PMGD пропонують стабільність у ціноутворенні, що особливо привабливо для інвесторів на нестабільному ринку, де більші виробники можуть не отримувати жодних платежів за спотові продажі в періоди надлишку відновлюваної енергії.
Однак поширення PMGD спричиняє непередбачені наслідки. За даними гідроенергетичної асоціації Apemec, виплати PMGD коштуватимуть системі 300 мільйонів доларів наступного року та 500 мільйонів доларів у 2025 році. Ці додаткові витрати покриватимуть інші виробники, промислові споживачі та потенційно регульовані клієнти, такі як домогосподарства. Apemec попереджає, що рахунки за електроенергію можуть зрости приблизно на 10%, що викликає занепокоєння в країні, де уряд прагне знизити витрати на електроенергію для малозабезпечених.
Механізм, що лежить в основі PMGD, дозволяє компенсувати всю електроенергію, вироблену цими меншими електростанціями, за стабільними цінами, незалежно від часу її виробництва. Це мало полегшити доступ до ринку та фінансування цих проектів. Зараз середня ціна становить близько 70 доларів за мегават-годину.
Ці небажані наслідки служать попередженням для інших країн, які прагнуть перейти до чистіших енергетичних мереж. Подібні схеми на більш розвинутих ринках, таких як Німеччина та Іспанія, призвели до неочікуваних витрат на встановлення та збою програми.
У Чилі зростання PMGD можна простежити до указу 2006 року, який надав малим виробникам доступ до спотового ринку та запровадив механізми стабілізації цін. Ці механізми були спрямовані на підтримку фінансування проектів потужністю до 9 мегават, що знаходяться між житловим і промисловим масштабами. PMGD також виграють від того, що розташовані ближче до центрів споживання, що зменшує проблеми з передачею.
Останніми роками ринок привабив фінансові установи та сімейні офіси, які пропонують швидке повернення інвестицій і постійний прибуток. Примітно, що BlackRock брав активну участь, надаючи фінансування розробнику сонячної енергії Solek і придбавши кілька сонячних проектів. Підтримувана TPG Matrix Renewables та інші компанії також інвестували значні кошти в PMGD.
Однак ділові та промислові групи зараз лобіюють зміни правил, стверджуючи, що захист від коливань цін на спотовому ринку стимулює надлишок пропозиції на ринку. Ці групи стверджують, що поточна ситуація призвела до неплатоспроможності деяких учасників відновлюваної енергетики через проблеми з передачею та зберіганням.
Незалежний системний координатор, CEN, рекомендує змінити систему розрахунку ціни, щоб зменшити загальні витрати. Чи враховує Міненерго ці рекомендації, невідомо.
Групи із захисту прав споживачів, такі як Conadecus, висловлюють занепокоєння щодо штучно прибуткової природи PMGD, яка, на їхню думку, призводить до надзвичайної прибутковості для великих інвестиційних фондів і транснаціональних компаній за рахунок споживачів.
На завершення, хоча PMGD зробили внесок в історію успіху відновлюваної енергетики Чилі, їх швидке розширення спричиняє навантаження на систему та збільшення рахунків за електроенергію. Зараз перед країною стоїть завдання знайти баланс між підтримкою невеликих проектів з відновлюваної енергетики та забезпеченням доступного та сталого енергопостачання для всіх споживачів.