Через дивовижний поворот подій Долина Смерті, відома як найспекотніше та найсухіше місце в Північній Америці, перетворилася на тимчасовий оазис після надмірних опадів, спричинених ураганом Гіларі. Це рідкісне явище зробило територію парку схожою на ставки, у віддалених куточках розквітли польові квіти, а солончак тепер перетворився на розгалужене озеро. За словами прес-секретаря парку Долина Смерті Еббі Вайнс, це надзвичайне явище трапляється лише раз на десять років, тому це справді особливе видовище.
Безпрецедентна кількість опадів 2. 2 дюйма, який стався всього за 24 години 20 серпня, став найдощішим днем в історії Долини Смерті. До цього в парку ніколи не випадало більше 2 дюймів опадів за один день з 1911 року. Однак пересохлий пустельний ґрунт не зміг достатньо швидко поглинути воду, що призвело до раптової повені, яка змила стежки та завдала значної шкоди всьому парку.
Через серйозні пошкодження національний парк «Долина смерті» був змушений закрити з кінця серпня до середини жовтня — за словами Майка Рейнольдса, керівника парку, це було найдовше закриття в його історії. На щастя, парк тепер частково знову відкрився, дозволяючи відвідувачам побачити деякі незвичайні пам’ятки, хоча деякі можуть назавжди залишитися поза межами досяжності.
Одразу після урагану Гіларі паводкові води зібралися в різних місцях величезного парку, включно з плоскими піщаними дюнами Мескіт. Однак з тих пір ці басейни висохли, залишивши лише грязьові тріщини як докази їх існування. Крім того, через надлишок води польові квіти зацвіли раніше звичайного графіка у віддаленому районі, який важкодоступний для більшості відвідувачів.
Найбільш вражаючий результат урагану Гіларі все ще можна побачити на власні очі, хоча й протягом обмеженого часу. За даними Служби національних парків, басейн Бадуотер, найнижча точка в Північній Америці, був перетворений на тимчасове озеро протяжністю кілька миль. Враховуючи його розташування на 282 футах нижче рівня моря, не дивно, що тут накопичувалася паводкова вода. Що вражає, однак, так це стійкість води. Навіть майже через два місяці після історичних повеней вода залишається в пастці басейну.
Еббі Вайнс описує стійкість води як наслідок рясних опадів після урагану Гіларі, зазначаючи, що потрібен час, щоб вода випарувалася, навіть у посушливому кліматі пустелі. Через місяць після шторму Вайнс вирушив на каяку, щоб виміряти глибину озера, і оцінив її приблизно в один фут. З часом вода відійшла, і очікується, що озеро може висохнути протягом кількох тижнів залежно від погодних умов.
Довговічність тимчасового озера в основному залежить від погоди найближчими тижнями. Чим швидше вода випаровується, тим коротшим буде термін його служби. Однак, оскільки середні високі температури в Долині Смерті швидко падають восени та далеко від палючої літньої спеки, швидкість випаровування може сповільнитися. Прогнози показують, що високі температури опустяться до 80 градусів пізніше цього тижня та досягнуть піку в 70 градусів на початку наступного тижня. Отже, це може збільшити присутність води в басейні Бадуотер, і, згідно з Wines, там може бути видно трохи води до листопада.
Тим, хто прагне побачити це дивовижне явище, Wines радить відвідати його швидше, ніж пізніше. Надзвичайне перетворення Долини Смерті на тимчасовий оазис — це видовище, яке варте того, щоб його побачити, але його швидкоплинний характер підкреслює необхідність скористатися можливістю, доки вона існує.