У центрі Хіросіми, де мир є основою громадянського бренду, проявляється інший погляд на міжнародні відносини. Спонукувана все більш напористою поведінкою Китаю по відношенню до своїх сусідів, Японія нарощує свою армію безпрецедентними темпами для післявоєнної епохи. Прем'єр-міністр Фуміо Кісіда сподівається заручитися підтримкою скорочення ядерних запасів на майбутньому саміті Групи семи промислово розвинутих демократій у Хіросімі. Проте лише недалеко від пам’ятників загиблим у процвітаючому промисловому центрі розташований один із ключових збройових заводів Японії, який готується налагодити виробництво артилерійських знарядь і танкових гармат. На верфі неподалік ведеться робота над авіаносцем — першим подібним судном, яким керує Японія після припинення військових дій із США. У цьому районі також розташована велика база японського флоту.
Кісіда стверджує, що ці інвестиції необхідні для стримування регіональної війни. Стратегія національної оборони його уряду описує Китай як «найбільшу стратегічну проблему для забезпечення миру та безпеки Японії. «Китай розробляє передову зброю, таку як гіперзвукові ракети, і побудував штучні острови в Південно-Китайському морі, щоб закріпити морські претензії, які Японія та її союзники відкидають. Війна за Тайвань, важливого економічного партнера Токіо, загрожує регіональній торгівлі, а також напівпровідниковим заводам, від яких залежать японські компанії.
Однак перетворити Японію на першокласну військову державу буде нелегко. Країна має довгу історію проблемних оборонних проектів, і невідомо, чи зможуть її скромні ряди виробників зброї, багато з яких ледь витримують військові контракти, задовольнити нові вимоги. У той же час уряд стурбований надмірною залежністю від імпорту. На думку Кішіди та його колег, виробництво зброї всередині країни має важливе значення, якщо Японія хоче взяти на себе відповідальність за власний захист.
Правові та політичні перешкоди можуть виявитися більш значними, навіть після того, як вторгнення Росії в Україну підвищило ризики конфлікту великих держав. Коли Японія капітулювала перед США в 1945 році, це була розбита нація, яку зневажали в усій Азії за жорстокість під час війни. Його нова конституція, прийнята через два роки, зазначала, що його народ «назавжди відмовляється від війни» і що «сухопутні, морські та повітряні сили. . . ніколи не підтримуватиметься. «Хоча ці заборони не були дотримані в повній мірі, те, що пропонує Кішіда, є трансформаційним і суперечливим. Підтримка пацифізму залишається широко поширеною, особливо серед виборців старшого віку, які вирішують вибори, і існують значні перешкоди для переписування статті 9, конституційного положення, яке обмежує армію. Навіть Абе, прем'єр-міністр Японії, який працював найдовше, не зміг зібрати політичний капітал для цього.
Дебати особливо гострі у Хіросімі. Керівництво міста давно воліло не привертати уваги до місцевої збройової промисловості. Мало хто хоче роздмухувати політичну напругу, а мир є основою громадянського бренду. Однак, оскільки Кішіда та інші політики закликають громадян Японії розглянути наслідки зростання Китаю, це починає змінюватися. «Зараз настав час для компаній оборонної промисловості говорити відкрито», — каже Хідекі Фукаяма, почесний голова Торгово-промислової палати Хіросіми. «Ми не можемо захистити націю лише тим, що написано в конституції», – каже він.