Учасники кліматичних переговорів досягли прориву у створенні основи для фонду, який допомагатиме вразливим країнам справлятися зі збитками та збитками, спричиненими екстремальними погодними явищами. Однак угода була затьмарена розбіжностями щодо того, як буде фінансуватися програма.
Під час зустрічі в Абу-Дабі делегати погодилися, що Світовий банк тимчасово розмістить новий Фонд збитків і збитків на чотири роки, вийшовши з глухого кута в переговорах, який тривав кілька місяців. Угода також встановлює основні принципи фінансування, а розвинені країни закликають надати підтримку. Наступним кроком у обговоренні буде саміт Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату COP28, який має відбутися в Дубаї пізніше цього місяця.
Призначений президент COP28 Султан Аль Джабер наголосив на важливості прийняття цього рекомендованого підходу, заявивши, що від нього залежать мільярди людей, їхні життя та засоби до існування. Він назвав документ «чітким і сильним» і вважає, що він відкриває шлях для угоди.
Однак правозахисники та представники бідніших країн висловили своє розчарування через відсутність негайного та значного грошового вливання. Зараз назріває напруженість, яка може перекинутися на ширші кліматичні переговори. Навіть коли угода була досягнута, головний представник США заперечив, стверджуючи, що вона не відображає консенсусу.
Слабші країни наполягали на конкретній формулюванні в угоді, яка б поклала тягар фінансування на заможніші країни, які отримували вигоду від спалювання викопного палива та на які припадала більшість викидів парникових газів. Вони були занепокоєні щодо розміщення фонду у Світовому банку, побоюючись, що він може недостатньо приоритизувати кліматичні заходи.
Брендон Ву, директор із питань політики та кампаній ActionAid USA, висловив своє незадоволення результатом, заявивши, що країни, що розвиваються, від початку продемонстрували величезну гнучкість, тоді як розвинені країни твердо тримали свої позиції.
Остаточна мова угоди не вимагає негайної капіталізації фонду та не вказує на передбачувану шкалу внесків. Харджіт Сінгх, голова глобальної політичної стратегії в Climate Action Network-International, розкритикував цей аспект, заявивши, що поточна угода не підтримує громади, які стикаються з надзвичайними кліматичними ситуаціями, і не відповідає потребам, які вже складають сотні мільярдів доларів.
США разом з іншими розвиненими країнами звинуватили правозахисники за те, що вони виступили проти формулювання, яке б чітко дало зрозуміти, що країни, які історично забруднювали довкілля, зобов’язані робити внески до фонду.
Дискусії про те, де розмістити фонд, відволікали від справжньої мети, яка полягала в тому, щоб створити фонд, який би ефективно боровся зі збитками, спричиненими кліматичною кризою, вважає Ліен Вандамме, старший активіст кампанії
Китай і Саудівська Аравія також чинили опір внесенню коштів до фонду, стверджуючи, що вони все ще розвиваються і що країни, відповідальні за основну частину історичних викидів, повинні взяти на себе фінансовий тягар.
Хоча угода викликала взаємний дискомфорт і виявилася важким і складним результатом, Авінаш Персо, посланник прем’єр-міністра Барбадосу Мії Мотлі з питань клімату, визнав, що вона є позитивним кроком вперед. Він підкреслив, що недосягнення угоди кине довгу тінь на COP28.
США успішно відстоювали формулювання, яке дозволяє фонду отримувати гроші з різних джерел, наприклад доходи від механізмів ціноутворення на вуглець і благодійні пожертвування. Однак США не змогли забезпечити формулювання, що внески є суто добровільними.
Створення фонду було одним із найбільш суперечливих питань напередодні саміту COP28. Країни можуть або прийняти структуру, або наполягати на подальших змінах тексту. Країни, що розвиваються, спочатку виступали проти розміщення цього об’єкта Світовим банком через відсутність довіри до зобов’язань установи щодо кліматичних заходів.