Брюссель втомився. Не розгніваний, поки що ні, але така втома, яка виникає, коли відчуваєш, ніби намагався переконати когось, хто просто не слухає. Цим кимось, у цьому випадку, є Вашингтон.
Те, що починалося як обережний оптимізм щодо торговельного прориву між Європейським Союзом та Сполученими Штатами, швидко перетворюється на непохитний реалізм. ЄС вважав, що зможе змиритися з 10% тарифом на експорт до США — не ідеально, але цілком можливо. Але тепер, коли президент Дональд Трамп запропонував можливе 30% мито до 1 серпня, настрій змінився. Переговори у Вашингтоні минулого тижня не допомогли. Навпаки, вони посилили плутанину.
Комісар ЄС з питань торгівлі Марош Шефчович повернувся до Брюсселя без особливих результатів на своїх зустрічах. За словами кількох дипломатів, кожен американський колега, з яким він зустрівся, надав йому різну версію того, що може бути прийнятним. Дехто натякав, що 10% тариф все ще може бути на столі обговорення. Інші пропонували вищі цифри. Але ніхто не міг точно сказати, що залишиться з Трампом. Один дипломат підсумував це, знизуючи плечима: «Ніхто не може сказати йому, що насправді спрацює з Трампом».
Ця неоднозначність стає проблемою. ЄС, хоча й сподівається на переговорне рішення, готується до іншого типу розмови — такого, що говорить мовою важелів впливу. І ця мова має нову назву в Брюсселі: Інструмент боротьби з примусом, або ACI.
Спочатку розроблений з урахуванням Китаю, ACI тепер очищається від пилу та розглядається з новою серйозністю. Цей механізм дозволяє ЄС вжити заходів у відповідь, якщо інша країна чинить економічний тиск на держави-члени. Цей тиск, кажуть чиновники ЄС, тепер безпомилково виходить з Вашингтона.
А заходи у відповідь? Йдеться вже не лише про запровадження тарифів на Harley-Davidson та бурбон. ACI відкриває двері до широкого спектру дій — відключення доступу США до державних тендерів ЄС, обмеження американських фірм у сфері фінансових послуг, обмеження захисту інтелектуальної власності або блокування американських продуктів харчування та хімікатів на європейських полицях. Це важкий удар. Один дипломат ЄС навіть назвав це «ядерним варіантом».
Досі Франція була найгучнішим голосом, який закликав до використання ACI. Інші були більш обережними — наприклад, Німеччина віддавала перевагу діалогу, а не ескалації. Але ця межа розмивається. Берлін зараз каже, що настав час хоча б розглянути цей захід. І з цим, схоже, за лаштунками зростає підтримка.
На полиці вже лежить призупинений тарифний пакет ЄС вартістю 21 мільярд євро (24,5 мільярда доларів), термін дії якого закінчується 6 серпня. Другий пакет, потенційно спрямований на експорт США на суму до 72 мільярдів євро, вже розробляється. Ці пакети не є символічними — вони є важелем очікування. Якщо Трамп просуватиметься з 30% тарифами, ЄС не буде заскочений зненацька.
Вашингтон, зі свого боку, не виявив особливого бажання послабити існуючі мита — 25% на європейські автомобілі та запчастини, 50% на сталь та алюміній. А ідея пункту «призупинення», коли обидві сторони погоджуються заморозити рівень тарифів під час переговорів, була категорично відхилена. Табір Трампа наполягає, що національна безпека дає їм право діяти односторонньо, застосовуючи Розділ 232 у таких галузях, як напівпровідники, фармацевтика та навіть деревина.
Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн була публічно оцінена минулого тижня, заявивши, що ACI призначена для «надзвичайних ситуацій». Але за зачиненими дверима розрахунки можуть змінюватися. Щоб активувати цей інструмент, Комісії потрібна кваліфікована більшість: щонайменше 15 країн ЄС, які представляють 65% населення. І, за словами багатьох дипломатів, цифри наближаються.
ЄС не хотів торговельної війни. Він досі її не хотів. Але оскільки літні дні наближаються до крайнього терміну 1 серпня, тон у Брюсселі менше спрямований на сподівання на краще, а більше на підготовку до найгіршого.