Зусилля Банку Англії щодо приборкання інфляції найбільше впливають на молоді сім’ї та людей із низьким і середнім рівнем доходів у поколінні міленіалів. Це пов’язано з довгостроковою зміною власності на житло, що призвело до того, що менша група людей платить найвищу ціну за вищі процентні ставки. Поки центральний банк готується підвищити вартість позик у 14-й раз поспіль, домогосподарства, особливо ті, кому за 30 і 40 років, стикаються з важкими рішеннями, оскільки їхні іпотечні кредити мають бути продовжені.
Зосередження цього фінансового тиску на молодих сім’ях, жителях Лондона та осіб із середнім рівнем доходу може виявитися політичним викликом для прем’єр-міністра Ріші Сунака, особливо з огляду на майбутні загальні вибори, які очікуються наступного року. Вартість дворічної іпотеки з фіксованою процентною ставкою зараз близька до 15-річного максимуму, через що багато домогосподарств відчувають тягар. Ендрю Вілшир, лондонський аналітичний консультант, є одним із тих, хто планує працювати більше, щоб компенсувати значне збільшення щомісячних виплат, з якими він зіткнеться під час поновлення кредиту в жовтні. Він звинувачує Банк Англії в цьому скрутному становищі.
Поточний цикл підвищення ставок, який розпочався у 2021 році, є унікальним, оскільки кількість власників будинків, які повністю виплатили свої іпотечні кредити, перевищує кількість тих, хто все ще виплачує іпотеку. Дані Управління національної статистики показують, що лише 26% англійських домогосподарств є іпотечними власниками, порівняно з 32% у 2012 році, тоді як 37% володіють своїми будинками повністю. Ця зміна власності призвела до того, що менша група людей зіткнулася з впливом вищих процентних ставок.
Крім власників будинків, багато приватних орендарів, особливо тих, кому 20 і 30 років, також відчувають наслідки підвищення вартості іпотеки. Орендодавці перекладають ці збільшені витрати на орендарів, посилюючи фінансовий тиск на осіб із низьким і середнім доходом і молодих сімей. Як наслідок, значна частина населення, особливо тих, хто має дітей, сильно страждає від ескалації іпотечного тиску.
Лондонці особливо вразливі в цій ситуації, оскільки менша частка людей у столиці є власниками власних будинків у порівнянні з рештою Англії. Крім того, вищі витрати на оренду нерухомості перекладаються на орендарів, що ще більше посилює фінансовий тиск у Лондоні. Така концентрація іпотечних витрат на меншій групі людей може потенційно зменшити вплив на економіку в цілому, оскільки це стосується меншої кількості осіб. Однак це частково компенсується тим, що орендодавці перекладають вищі витрати на іпотеку на своїх орендарів.
Дедалі складніша ситуація з іпотечним кредитуванням у Британії не лише загрожує підштовхнути економіку, яка й без того стагнує, до рецесії, але й поглиблює різницю в багатстві між поколіннями та рівнями доходів. Дослідження, проведене Resolution Foundation, показує, що домогосподарства з низьким і середнім доходом стикаються з найбільшим збільшенням виплат іпотечних кредитів у відношенні до їхнього доходу. Навпаки, домогосподарства з вищим рівнем доходу перебувають у кращому становищі, щоб витримати фінансову напругу, спричинену зростанням процентних ставок.
Як власники житла, так і орендарі відчувають скруту, оскільки орендодавці намагаються відшкодувати свої збільшені витрати на іпотеку шляхом підвищення орендної плати. Це призвело до збільшення кількості орендарів, які були змушені залишити свої будинки через непосильне підвищення орендної плати. Багато сімей змушені скорочувати витрати та жити на мінімум, щоб справлятися зі зростаючим фінансовим тиском. З’явилися заклики до адресної підтримки найбільш постраждалих домогосподарств, оскільки вразливі домовласники та орендарі терміново потребують допомоги, щоб запобігти фінансовій скруті та бездомності.
У світлі цих проблем міністр фінансів Джеремі Хант виключив надання фінансової допомоги тим, хто страждає від іпотечного тиску, оскільки це може продовжити інфляцію. Однак експерти з питань житлової політики стверджують, що для полегшення фінансового тиску на тих, хто перебуває у групі ризику, слід запроваджувати адресну підтримку, а не загальний підхід.