Вчені зробили новаторське відкриття, встановивши остаточний зв’язок між викидами парникових газів, пов’язаними з діяльністю людини, та рівнем розмноження та виживання білих ведмедів. Це важливе відкриття потенційно може прокласти шлях до кращих заходів захисту цього знакового виду.
За даними природоохоронної організації Polar Bears International, білі ведмеді населяють 19 популяцій в Арктиці, включаючи Канаду, Сполучені Штати, Росію, Гренландію та Норвегію. Усі ці популяції покладаються на крижані щити, щоб отримати доступ до основного джерела здобичі – двох видів тюленів.
Однак кліматичні зміни, спричинені діями людини, прискорюють втрату морського льоду, залишаючи білим ведмедям обмежений час для полювання та накопичення жирових запасів. У результаті все більше і більше білих ведмедів змушені виходити на сушу, де їм доводиться виживати за рахунок жирових запасів, які вони накопичили до танення льоду. Відповідно, їх популяція скорочується загрозливими темпами.
Щоб кількісно визначити зв’язок між днями без льоду, які відчувають популяції білих ведмедів, і викидами парникових газів, дослідники з Polar Bears International, Університету Вашингтона та Університету Вайомінгу провели комплексне дослідження. Вони вивчили кількість днів, протягом яких полярні ведмеді були позбавлені їжі, і порівняли це з накопиченням забруднення, що нагріває планету, що викидається в атмосферу. Їх висновки були опубліковані в журналі Science.
Дослідження було зосереджено на субпопуляціях білих ведмедів, які пережили принаймні десятиліття сезонів без льоду, починаючи з 1979 року, коли стали доступними супутникові зображення морського льоду, і до 2020 року. Дослідники виявили, що кількість днів, які білі ведмеді витримували без їжі, збільшувалася в міру накопичення викидів парникових газів.
Наприклад, у 1979 році білим ведмедям у Чукотському морі Північного Льодовитого океану довелося прожити без їжі приблизно 12 днів. До 2020 року це число різко зросло приблизно до 137 днів. Вони виявили, що на кожні 14 гігатонн викидів парникових газів, що викидаються в атмосферу, додається додатковий день голодування.
Субпопуляції, розташовані в регіонах, де морський лід зазвичай повністю зникав протягом літа, наприклад у Гудзоновій затоці, спостерігали повільніше збільшення тривалості вимушеного голодування порівняно з субпопуляціями в районах, де льодові покриви зазвичай залишалися протягом
Раптова зміна навколишнього середовища для ведмедів у регіонах, де крижані щити зберігалися довше, вимагала суттєвих змін, змушуючи їх витримувати швидкі дні, яких вони раніше не відчували. Це призвело до зниження рівня відтворення та виживання. Дослідження 2020 року під керівництвом співавтора Стівена Амструпа показало, що кількість днів без льоду прямо корелює зі зниженням відтворення та виживання білих ведмедів.
Поєднавши зв’язок між днями примусового голодування та кумулятивними викидами парникових газів із зв’язком, виявленим у попередньому дослідженні, дослідники змогли оцінити вплив викидів на рівень виживання білих ведмедів.
Наслідки їхніх висновків глибокі. Раніше було складно прямо пов’язати викиди зі зменшенням популяції білих ведмедів. Однак це дослідження переконливо демонструє прямий зв’язок між викидами парникових газів і не лише втратою морського льоду, але й виживанням білих ведмедів.
Наприклад, у дослідженні показано, що сотні електростанцій у США щорічно викидають майже 2 гігатонни парникових газів. За тридцять з гаком років життя білого ведмедя в південній частині моря Бофорта це становитиме понад 60 гігатонн. У цій субпопуляції на кожні 23 гігатонни викидів припадає додатковий день вимушеного голодування, що призводить до зниження рівня виживання на 4%.
Це дослідження створює прецедент для демонстрації впливу зміни клімату на інші види. Він встановлює чіткий зв’язок між викидами вуглецю та впливом на екосистему, показуючи, що збільшення вуглекислого газу безпосередньо впливає на виживання білих ведмежат. Отже, це дозволяє нам пов’язати зменшення популяції білого ведмедя з конкретними джерелами викидів вуглецю.
Провідний науковець Стівен Амструп сподівається, що це дослідження послужить шаблоном для майбутніх досліджень, що дозволить захистити інші види, які постраждали від кліматичних змін, спричинених людиною, відповідно до Закону США про зникаючі види. З кращим розумінням впливу викидів на вразливі види можна вжити ефективніших заходів щодо збереження, щоб захистити їх майбутнє.