Ангус Дітон, відомий економіст і лауреат Нобелівської премії, нещодавно випустив нову книгу під назвою «Економіка в Америці», де він розглядає свою професію та деяких із її найвідоміших постатей. Замість святкової данини чудесам економіки Дітон виступає з гострою критикою. Він стверджує, що незмінна зосередженість економістів на ринках і ефективності в поєднанні з їхньою догматичною прихильністю до теорій навіть після того, як вони були спростовані, мали наслідки життя чи смерті для мільйонів людей. Оскільки книга має вийти 3 жовтня, вона вже викликала бурхливі дебати, протиставивши Дітона його високопоставленому колезі Ларрі Саммерсу.
Дітон звинувачує Саммерса, колишнього міністра фінансів США та президента Гарварду, а також невелику групу впливових економістів у сприянні фінансовій кризі в Азії кінця 1990-х і світовій фінансовій кризі 2008 року. За словами Дітона, вони зробили це, необачно просуваючи послаблення обмежень на спекулятивні потоки капіталу по всьому світу. Хоча він досі підтримує дружбу з Саммерсом і хвалить його інтелект, Дітон стверджує, що його власні погляди змінилися, підкреслюючи роль економістів у цих кризах.
Однак Саммерс відкидає звинувачення Дітона як «широко ліве твердження, а не серйозний аналіз. «Він зазначає, що він ще не був міністром фінансів під час азіатської фінансової кризи. Визнаючи необхідність прогресу у фінансовій стабільності, Саммерс виступає проти того, щоб розглядати всі обмеження як хороші чи погані за своєю суттю, припускаючи, що позиція Дітона надто спрощує складність галузі.
Основна скарга Дітона спрямована не лише на Саммерса. Він вважає, що економіка як дисципліна відокремилася від своєї первісної місії вивчення людського добробуту, як це було встановлено такими впливовими діячами, як Адам Сміт і Джон Локк. На думку Дітона, економісти зациклилися на ринках і грошах, втрачаючи з поля зору більш широкий вплив на життя людей. Він особливо підкреслює епідемію смертей від алкоголізму, передозування опіоїдами та самогубств, що вражає насамперед американський робітничий клас. За словами Дітона, ентузіазм економістів щодо глобалізації з її наголосом на необмеженому русі товарів, капіталу та робочих місць відіграв значну роль у загостренні цих проблем.
Стурбованість Дітона виходить за межі теоретичних дебатів. Він бачить наслідки економічного збій у поточному економічному відновленні Америки після пандемічної рецесії. Незважаючи на те, що експерти розхвалюють тріумф Америки над Європою, Дітон вказує на тривожне зниження середньої тривалості життя та зростання кількості самогубств у Сполучених Штатах. Згідно з нещодавнім дослідженням Дітона та його дружини та співавтора Енн Кейс, розрив у тривалості життя між випускниками коледжів та рештою населення збільшився і досяг 8 років. 5 років у 2021 році.
Серед своєї критики Дітон дійсно дає проблиски надії. Його надихає відродження американського робітничого руху, особливо в світлі триваючого страйку Об’єднаних робітників автомобільної промисловості та боротьби за кращі робочі місця та зарплати. Крім того, він бачить потенціал в інвестиціях у виробництво, зумовлених промисловою політикою адміністрації Байдена, яка може допомогти змінити тривожні тенденції, задокументовані Дітоном і Кейсом. Однак він визнає, що значні зміни потребуватимуть часу, і визнає, що не має відповідей на всі питання, підкреслюючи, що швидкі рішення економістів часто приносять більше шкоди, ніж користі.
Дітон стверджує, що фокус професії на даних, які легко піддаються кількісній оцінці, і реальних дослідженнях змусив економістів задуматися над важливими питаннями, пов’язаними із запобіганням економічній кризі. Він закликає до перегляду ідей, які можуть вважатися єретичними в галузі, таких як контроль за імміграцією чи впровадження тарифів для збереження робочих місць. Він пропонує змінити конфігурацію мір людського успіху за межі грошового виразу, наголошуючи на важливості таких факторів, як задоволеність роботою, добробут громади та демократичні цінності.
Однією з фундаментальних проблем, яку Дітон визначає в економіці, є двопартійна тенденція вимірювати добробут людини виключно в грошовому еквіваленті. Він стверджує, що цей підхід не звертає уваги на інші аспекти життя, які мають значення, від впевненості та сенсу, отриманого від роботи, до важливості життя у функціональній і демократичній спільноті. Дітон закликає економістів розширити свій погляд і відмовитися від своєї фіксації на грошах як на єдиному мірилі людського добробуту.