Італійський прем'єр-міністр Джорджія Мелоні покладається на знайому стратегію забезпечення фінансової стабільності Італії: її власних громадян. У той час як країна переживає приємну перепочинок на фінансових ринках і готується продати значну кількість облігацій, Мелоні та її уряд все більше покладаються на споживачів. Заохочення звичайних заощаджувачів інвестувати в борг і підтримувати стабільні державні фінанси стали ключовими елементами стратегії Італії, щоб залишитися на плаву. Італія, порівняно з європейськими країнами, має високе співвідношення боргу до ВВП, яке становить близько 140%, що робить її вразливою до суверенних ризиків і збільшення витрат на обслуговування боргу.
Ця гонитва за внутрішніми інвесторами облігацій є відхиленням від норми в європейських країнах. Випуск Італії для роздрібних інвесторів перевищує випуск інших європейських країн, причому очікується значний попит на майбутню серію облігацій, яка буде випущена наприкінці лютого. Ця позитивна реакція заощаджувачів дає ще один поштовх для Мелоні, яка побачила, що ризик Італії зменшився через загрозу зниження рейтингу до сміття. Спред прибутковості між італійськими та німецькими еквівалентами, значним показником ризику єврозони, досяг дворічного мінімуму, що відображає поточні сприятливі умови.
Однак вразливість Італії порівняно з європейськими країнами залишається очевидною, враховуючи високий рівень боргу та зростання витрат на обслуговування. За оцінками Європейського центрального банку, близько 20% облігацій Італії настануть погашення та потребуватимуть заміни протягом року, що є значно вищим показником порівняно з іншими великими позичальниками, такими як Франція. Крім того, Італія стикається зі значними фіскальними проблемами, включаючи фінансування зміни клімату, збільшення витрат на оборону та зростання пенсійних рахунків на тлі демографічних змін.
На цьому фоні Мелоні розуміє важливість використання поточних сприятливих умов. Спред облігацій Італії відносно німецьких еквівалентів нещодавно торгувався нижче 150 базисних пунктів, сигналізуючи про сприятливий момент для зміцнення стабільності. Незважаючи на відсутність радикальних структурних реформ, загальний підхід уряду експерти визнали задовільним, що призвело до «дуже сильного» попиту з боку вкладників. Чарльз Дібель, керівник відділу фіксованого доходу в Mediolanum International Funds, прогнозує, що спред ще більше звужуватиметься, потенційно досягнувши приблизно 140.
Успіх Meloni у залученні італійських громадян-інвесторів спирається на уроки, отримані з минулих ринкових коливань і нестабільності. Міністр фінансів Джанкарло Джорджетті висловлює задоволення тим, що більший відсоток боргу зберігається на внутрішньому ринку, оскільки вітчизняні інвестори, як правило, пропонують стабільнішу базу з меншою ймовірністю продавати облігації під час напруги. Громадяни Італії позитивно відреагували на ці зусилля, а дані Банку Італії показують, що вони влили 120 мільярдів євро (130 мільярдів доларів) в облігації за перші 10 місяців 2023 року.
Тим не менш, вимоги Італії до запозичень залишаються значними. З планами продати до 360 мільярдів євро середньо- та довгострокових облігацій у 2024 році, Італія лідирує в єврозоні за своїми потребами в запозиченнях. Оскільки процентні платежі як частка ВВП вже зросли на 35% за останні п'ять років, прогнози вказують на збільшення ще на 27%. До 2027 року відповідні витрати можуть перевищити рівень, досягнутий під час боргової кризи в Європі в 2012 році.
Підхід Італії до роздрібних інвесторів узгоджується з ширшою тенденцією в Європі. Іспанія та Португалія також спостерігали зростання державного боргу серед жителів. Яскравим прикладом є Японія з її успіхом у продажу облігацій громадянам, які зберігають низьку дохідність, незважаючи на величезний рівень боргу. Стратегія Мелоні бере свій початок у 1980-х і 1990-х роках, коли короткострокові облігації, відомі як Buoni Ordinari del Tesoro, набули популярності, через що їхніх покупців стали називати «людьми BOT». "
Щоб підтримувати постійний потік інвесторів, поточні облігації BTP Valore стимулюють власників, які зберігають їх до погашення, додатковими винагородами. Проте обсяги облігацій італійських громадян залишаються набагато нижчими за історичний рівень, що підкреслює можливості для зростання. Привабливість високих прибутків порівняно з банківськими ощадними рахунками та розчарування низькими прибутками в попередні роки з наднизькими процентними ставками були основними факторами, що стимулюють попит. У липні завдяки такому продажу уряд залучив понад 18 мільярдів євро, встановивши рекорд.
Зменшення залежності від запозичень у банків є ще одним бажаним результатом, враховуючи непропорційну залежність від банків в Італії. Ця попередня плутанина з державними фінансами сприяла «петлі приреченості», яка спостерігалася під час боргової кризи в Європі. Нинішні ринкові умови різко контрастують із попередніми потрясіннями. Крім того, прогнозується, що приплив коштів Європейського Союзу в економіку Італії сприятиме зростанню в наступному році, потенційно підтримуючи складну фінансову позицію країни.
Тим не менш, можливості Мелоні залишаються обмеженими, особливо коли вона керує нестійкою коаліцією, члени якої зобов’язані виконувати фінансові обіцянки, дані виборцям. Хоча робилися спроби зібрати кошти шляхом продажу державних активів та оподаткування надприбутків банків, прогрес був млявим. Таким чином, уряд Мелоні сильно залежить від своїх громадян не лише щодо політичної підтримки та податкових надходжень, але й для буквальних інвестицій у свою політику.
На завершення прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні використовує сприятливі ринкові умови для забезпечення стабільності, зосереджуючись на національних інвесторах, щоб купувати облігації та підтримувати стабільні державні фінанси. Хоча Італія стикається з вразливістю через високий рівень боргу та зростання витрат на обслуговування, нинішнє середовище представляє дорогоцінну можливість. Залежність Мелоні від роздрібних інвесторів узгоджується з ширшою європейською тенденцією, а минулі приклади, такі як Японія, показують переваги продажу облігацій громадянам. Проте потреби Італії в запозиченнях залишаються значними, що вимагає постійних зусиль для залучення внутрішніх інвесторів. Незважаючи на труднощі, уряд Мелоні сподівається підтримувати економічне зростання та виконувати фінансові обіцянки завдяки підтримці своїх громадян.