У 1825 році Сполучене Королівство представило перший у світі пасажирський потяг, що стало сигналом про початок залізничної революції, яка мала змінити економіку країни. Це призвело до скорочення часу подорожі, розширенню торговельних шляхів і сполученню великих міст. Однак перенесімося до сьогоднішнього дня, і Сполучене Королівство щойно відмовилося від свого 15-річного плану мережі високошвидкісної залізниці, яка з’єднає Лондон із північною частиною Англії.
Рішення прем’єр-міністра Ріші Сунака зупинити проект High Speed Two (HS2) через ескалацію витрат підкреслило тривожну реальність для країни. Виявляється, Великобританія більше не може дозволити собі інвестувати у масштабні проекти, такі як Німеччина, Франція, Італія, Китай чи Японія. Ця невдача ставить Сполучене Королівство у значно невигідне становище порівняно з іншими розвиненими економіками, багато з яких отримують вигоду від фінансових та екологічних переваг високошвидкісної залізниці.
Як людина, яка має особистий зв’язок із залізничною галуззю, я не можу не відчувати смутку через скасування високошвидкісної лінії Бірмінгем – Манчестер, особливо враховуючи історичне значення Хоча Сунак стверджує, що 36 мільярдів фунтів (43 дол. 7 мільярдів) заощаджень буде перенаправлено на нові транспортні проекти в різних регіонах Великобританії, на реалізацію цих альтернатив знадобляться роки.
Хоча уряд може стверджувати, що їхній новий план стимулюватиме зростання та можливості на півночі, важко уявити, що швидший потяг до Лондона не приніс би значних переваг регіону. Генрієтта Бейлі, генеральний директор Торгово-промислових палат Великого Бірмінгема, підкреслила взаємопов’язаний характер проектів, згаданих Сунаком, багато з яких залежали від доставки HS2.
Рішення Сунака не лише об’єднало лідерів бізнесу, профспілки та політичних союзників проти нього, але й викликало занепокоєння щодо втрати довіри з боку інвесторів. High Speed Rail Group, що представляє великі компанії, такі як Siemens, Hitachi та Bombardier, описала цей крок як найбільший і найруйнівніший розворот в історії інфраструктури Великобританії. Вони зазначили, що кожна інша велика європейська країна визнала важливість високошвидкісної залізниці для побудови сучасного суспільства та економіки, і вони сподівалися, що Великобританія може наслідувати цей приклад.
Це рішення викликає розчарування у британських виробників, які мали б отримати вигоду від прибутку, отриманого від проекту HS2, і майбутніх можливостей для бізнесу. Стівен Фіпсон, виконавчий директор Make UK, висловив своє розчарування та підкреслив негативне повідомлення, яке надсилає про зобов’язання Великобританії завершити великі інфраструктурні проекти.
Марк Аллен, виконавчий директор групи власності Landsec, припустив, що проблема виходить за рамки конкретних економічних переваг HS2. Це викликає сумніви щодо спроможності країни успішно реалізувати великі інфраструктурні проекти. Сунак, який старанно працював над відновленням довіри до Великобританії після попередніх невдач, тепер стикається з реальністю. Після великих державних витрат на підтримку бізнесу та домогосподарств під час пандемії та енергетичної кризи скарбниця Великобританії виснажилася.
З початку пандемії борг країни зріс на 40%, перевищивши 100% національного доходу вперше з 1960-х років. Крім того, значна частина цього боргу пов’язана з інфляцією, що призводить до більших виплат. Великобританія наразі витрачає на обслуговування свого боргу більше, ніж будь-яка інша розвинена економіка, і витрати на запозичення знову зростають. Ці виклики поставили державні фінанси Великої Британії в ненадійну ситуацію.
Оскільки державні служби терміново потребують фінансування та майбутні вибори, Сунак прийняв важке рішення скоротити мільярдні витрати, пожертвувавши важливим інфраструктурним проектом. Нація може лише сподіватися, що ця зміна політики не збентежить інвесторів і не загострить проблеми в економіці Великобританії, увічнивши цикл слабкого зростання та недостатнього інвестування.
На жаль, бізнес-лідери не налаштовані оптимістично. Джеймс Мейсон, генеральний директор торгової палати Західного та Північного Йоркширу, поскаржився на скасування обіцянок, які мали забезпечити трансформаційну модернізацію інфраструктури. Натомість країна залишилася із застарілою вікторіанською залізничною мережею, яка просто не зможе впоратися з майбутнім попитом у найближчі десятиліття.