Нове дослідження пролило світло на зв’язок між темпом ходьби та ризиком розвитку діабету 2 типу. Дослідження, опубліковане в Британському журналі спортивної медицини, показує, що швидка ходьба пов’язана з майже на 40% меншим ризиком розвитку діабету 2 типу в подальшому житті.
Попередні дослідження показали, що часті прогулянки пов’язані зі зниженням ризику діабету 2 типу. Однак ці дослідження не дали чітких вказівок щодо оптимальної швидкості ходьби, необхідної для зниження ризику. Цей комплексний огляд 10 попередніх досліджень, проведених між 1999 і 2022 роками, мав на меті усунути цю прогалину.
Дослідники проаналізували дані, зібрані від учасників зі Сполучених Штатів, Великобританії та Японії. Вони оцінили зв’язок між швидкістю ходьби, виміряною або за допомогою тестів на час, або за допомогою самооцінки учасників, і розвитком діабету 2 типу. Середній період спостереження становив вісім років.
Висновки показали, що порівняно з легкою або невимушеною ходьбою, ходьба в середньому або нормальному темпі була пов’язана з 15% нижчим ризиком розвитку діабету 2 типу. Ходьба в «досить швидкому» темпі призвела до зниження ризику на 24%, тоді як «швидка/крокова» ходьба принесла найбільшу користь зі зниженням ризику на 39%. Кожен кілометр збільшення швидкості ходьби вище швидкого темпу асоціювався зі зниженням ризику на 9%.
Хоча не дивно, що швидша ходьба є більш корисною, здатність дослідження кількісно визначити швидкість ходьби та включити її в аналіз дає цінну інформацію. За словами доктора Роберта Габбея, головного наукового та медичного директора Американської діабетичної асоціації, дослідження ще раз підтверджує, що інтенсивність є вирішальною для профілактики діабету.
Дослідження не підтверджує причинно-наслідковий зв’язок, але припускає, що інтенсивніші фізичні вправи, які призводять до підвищення фізичної підготовки та зниження ваги, можуть знизити ризик діабету. Доктор. Мічіо Шімабукуро, професор і голова відділу діабету, ендокринології та обміну речовин, додає, що більш висока інтенсивність вправ завдяки швидшій ходьбі може призвести до покращення фізіологічних функцій і покращення загального здоров’я.
Однак деякі експерти застерігають, що швидкість ходьби може просто відображати стан здоров’я людини, і тут може мати місце зворотний причинно-наслідковий зв’язок. Здоровіші люди від природи можуть ходити швидше, спотворюючи результати. Для підтвердження цих висновків необхідні подальші рандомізовані контрольовані дослідження.
На завершення дослідження підкреслює важливість ходьби для загального здоров’я та, зокрема, для зниження ризику діабету 2 типу. Хоча швидший темп ходьби видається більш корисним, найважливіше повідомлення полягає в тому, щоб заохотити людей брати участь у регулярній ходьбі незалежно від швидкості. Фітнес-трекери можуть бути корисними для об’єктивного вимірювання та підтримки темпу ходьби. Крім того, «тест розмови» Центрів контролю та профілактики захворювань може бути простою альтернативою для відстеження інтенсивності вправ. Пропагуючи ходьбу як доступну форму фізичних вправ, люди можуть вжити заходів для зниження ризику діабету 2 типу.