Останнє рішення Верховного суду у справі Sackett v. Агентство охорони навколишнього середовища викликало серйозне занепокоєння серед екологів. Справа стосувалася подружжя, яке хотіло побудувати будинок через дорогу від озера в Айдахо, в районі, який EPA вважав водно-болотним угіддям. У рішенні суд постановив, що Закон про чисту воду поширюється лише на водно-болотні угіддя, які неможливо відрізнити від вод Сполучених Штатів. Очікується, що це рішення матиме значний і далекосяжний вплив на захист водно-болотних угідь по всій країні та за її межами.
Одним із найбільш очевидних наслідків цього рішення є те, що воно призведе до втрати мільйонів акрів водно-болотних угідь. Станом на 2009 рік континентальна частина США містила приблизно 110 мільйонів акрів водно-болотних угідь, площа приблизно розміром з Каліфорнію. Однак водно-болотні угіддя вже деякий час зникають, і рішення Верховного суду має прискорити їх втрату. Багато землевласників, які бажають будувати на заболочених територіях, у тому числі один із клієнтів Джамі Балінта, вже вивчають свої варіанти після прийняття рішення.
Іншим наслідком рішення є те, що воно передасть більше обов’язків щодо захисту водно-болотних угідь на штати. Однак цей крок може бути ризикованим, оскільки не всі країни мають сильні заходи щодо захисту навколишнього середовища. Наприклад, Південний екологічний правовий центр наразі бореться з планами будівництва титанового рудника площею 8000 акрів, що прилягає до болота Окефенокі, рідкісного заболоченого торфу на кордоні Джорджії та Флориди. Вчені показали чіткий гідрологічний зв’язок між болотом і водно-болотними угіддями, про які йде мова, але рішення SCOTUS загрожує зробити федеральний закон незастосовним, залишаючи дуже мало варіантів для зупинки шахти. Багато держав також відступають у своїх заходах із захисту водно-болотних угідь.
Рішення суду також викликає питання щодо того, чи будуть захищені дамби, дюни та інші бар’єри. Суддя Бретт Кавано, погодившись із трьома ліберальними суддями, висловив занепокоєння щодо нового стандарту, який обмежує охоплення водно-болотних угідь тими, що мають «безперервний поверхневий зв’язок». Він попередив про потенційну шкоду для водно-болотних угідь, відокремлених від основних водних шляхів бар'єром, таким як дамба або пляжна дюна, як-от ті, що захищають Чесапікську затоку. Дітріх Хефнер, партнер Lewis Roca, який займається питаннями регулювання, каже, що новий «стандарт підключення до поверхні» суду є абсолютним і негнучким, і що останні правила адміністрації Байдена щодо Закону про чисту воду прямо відхиляють стандарт безперервної води. Це створило значну невизначеність щодо захисту водно-болотних угідь, розділених бар’єрами, такими як дамби.
Однак, навіть із постановою, судовий процес не завершився. Багато питань, поставлених у постанові, наприклад захист дамб, потребуватимуть судового розгляду. Екологи стурбовані агресивним, яскравим правилом, створеним судом, і вважають, що воно неминуче призведе до багатьох абсурдних результатів, які потрібно буде перевірити в суді. Забудовники та власники нерухомості, у свою чергу, повинні будуть чекати вказівок від агентств, перш ніж поспішати до каси за дозволами. Зрештою, знадобляться роки, перш ніж повні наслідки рішення Верховного Суду відчуються.