У непоказній будівлі на березі Темзи в Лондоні почалися дискусії про те, як усунути вплив промисловості на навколишнє середовище, яка несе відповідальність за понад 80% світової торгівлі. Судноплавство, хоча часто приділяється увага літакам і автомобілям, вносить значний внесок у викиди вуглекислого газу. Фактично, на його частку припадає майже 3% антропогенних викидів CO2. З передбачуваним зростанням морської торгівлі до 2050 року перехід промисловості на більш чисті джерела енергії стає все більш необхідним.
Під керівництвом Міжнародної морської організації (IMO), глобального регулюючого органу, проводиться серія міжнародних зустрічей, щоб окреслити екологічні цілі для судноплавної галузі та сформулювати шлях до їх досягнення. Очікується, що до кінця цього тижня буде встановлено важливу нову мету, хоча конкретне формулювання залишається невизначеним. У проекті документа, з яким ознайомилося Bloomberg News, йдеться про те, що галузь прагне досягти нульових викидів приблизно до 2050 року. Ця мета стосується не лише кінцевої мети, а й викидів, накопичених на цьому шляху, що відповідає меті Паризької угоди щодо обмеження глобального потепління.
Хоча проект містив індикативні контрольні точки на 2030 і 2040 роки, він не відповідав більш амбітним пропозиціям, висунутим США, Великобританією, Канадою та кількома країнами Європейського Союзу. Тим не менш, навіть цільовий показник нульового чистого викиду до 2050 року означав би прогрес, оскільки нинішня ціль галузі – скорочення лише на 50% до того часу, що не відповідає стандартам Паризької угоди. Проте встановлення цілі недостатньо без конкретних дій. Щоб ефективно скоротити викиди вуглецю, галузь має остаточно зменшити свою залежність від палива, отриманого з нафти. Потенційні рішення передбачають прийняття альтернатив з низьким або нульовим вмістом вуглецю, таких як «зелений» метанол, а також проектування кораблів для підвищення ефективності, використання енергії вітру та вивчення технологій уловлювання вуглецю.
Здійснити такий монументальний перехід далеко не легко, враховуючи, що промисловість споживає сотні мільйонів тонн палива щорічно. Величезне завдання полягає в тому, щоб ефективно виробляти еквівалентну кількість альтернативного палива або потенційно навіть більше через високу енергетичну щільність нафти та забезпечити їх широку доступність. Крім того, кораблі повинні мати можливість використовувати це нове паливо.
Одним із потенційних методів стимулювання змін є запровадження збору або податку на викиди. Понад 20 країн підтримали цю концепцію на недавньому глобальному фінансовому саміті в Парижі. Однак варто зазначити, що Китай і США, дві найбільші економіки світу, не були серед прихильників. Інші країни та учасники галузі, включаючи Trafigura Group і Міжнародну палату судноплавства, раніше схвалили подібну ідею системи фондів і винагород на основі зборів. Однак залишається невизначеним, чи мають уряди бажання швидко розробити такі радикальні заходи, необхідні для досягнення істотного прогресу.
Інший розглядається підхід передбачає обмеження викидів парникових газів відносно споживання енергії на кораблях. Країни Європейського Союзу запропонували цей захід, підкреслюючи, що він забезпечить судноплавним компаніям і постачальникам палива передбачуваність, необхідну для інвестування в декарбонізацію.
Хоча на поточному засіданні IMO не очікується прийняття остаточних рішень, організація повинна врешті-решт вжити заходів, щоб не втратити значення, коли інші просуваються вперед. Деякі великі судноплавні компанії вже почали шлях до екологічних практик. Наприклад, А. П. Moller-Maersk замовила 25 суден, здатних працювати на зеленому метанолі, тоді як CMA CGM очікує отримати 24 судна, які працюють на біометанолі та готові до використання електронного метанолу до 2027 року. Значною подією є те, що більшість суден, замовлених минулого року, були обладнані для роботи на альтернативних видах палива, включаючи скраплений природний газ.
Європейський Союз також взяв на себе ініціативу щодо впровадження власних правил. Починаючи з наступного року, судноплавство буде включено до схеми торгівлі квотами на викиди ЄС, а також було запроваджено положення FuelEU Maritime, щоб забезпечити скорочення викидів парникових газів відносно використання енергії.
Якщо інші країни підуть по стопах ЄС і встановлять власні вимоги, галузь судноплавства може зіткнутися з фрагментованим нормативним ландшафтом, що створить проблеми для глобально взаємопов’язаного сектору.
Ця головоломка лежить в основі поточних переговорів IMO. Незважаючи на те, що організація має повноваження запроваджувати комплексні та уніфіковані правила боротьби з викидами від судноплавства, досягнення консенсусу між різними державами-членами з суперечливими інтересами є серйозною проблемою.
Проте минулого тижня генеральний секретар Кітак Лім підтвердив, що настав час знайти рішення, заявивши, що «2023 рік є роком рішучих кліматичних дій IMO. "