Колись бурхливий ринок нерухомості Китаю, який становив до 30% економіки країни, перебуває у кризі вже понад два роки. Цей спад, викликаний придушенням урядом запозичень забудовників, призвів до скорочення інвестицій у нерухомість вперше за десятиліття. Оскільки Пекін не передбачає негайної допомоги, очікується, що спад на ринку нерухомості продовжиться і стане серйозною загрозою для перспектив зростання Китаю протягом наступних кількох років.
Алісія Гарсія-Ерреро, головний економіст Азіатсько-Тихоокеанського регіону компанії Natixis, стверджує, що єдиний спосіб для Китаю оговтатися від цієї кризи — це повільне та болісне пристосування. Країні необхідно узгодити пропозицію житла зі зниженням попиту, оскільки населення старіє, а потреба в нових будинках зменшується. Однак для досягнення цього балансу знадобиться час, потенційно роки.
Китайський уряд запровадив загальнонаціональну політику «зменшення запасів», щоб зменшити надлишок пропозиції, зокрема сповільнюючи продаж землі в містах і заохочуючи забудовників знижувати ціни на житло, щоб стимулювати попит. Хоча ці заходи спрямовані на поглинання надлишкових потужностей у секторі нерухомості, очікується, що процес адаптації негативно вплине на економічне зростання Китаю. Гарсіа-Ерреро прогнозує, що Китай може спостерігати щорічне падіння приблизно на 1. 5 процентних пунктів зростання принаймні до 2026 року.
Світовий банк нещодавно знизив прогноз ВВП Китаю на 2024 рік до 4. 4% з 4. 8%. Зниження рейтингу пояснюється постійними внутрішніми проблемами, такими як високий рівень боргу, слабкість ринку нерухомості та старіння населення. Міжнародний валютний фонд (МВФ) також очікує сповільнення зростання Китаю в середньостроковій перспективі, прогнозуючи темпи зростання близько 3. 5% через демографічні труднощі та уповільнення зростання продуктивності. Таких показників не було з кінця 1980-х років.
Криза нерухомості в Китаї є результатом того, що забудовники багато років дотримувались бізнес-моделі продажу квартир до того, як вони були завершені. Ця модель, запроваджена в 1994 році для задоволення високого попиту під час швидкої урбанізації, дозволила забудовникам фінансувати своє швидке розширення, продаючи нерухомість заздалегідь. Однак репресії уряду щодо надмірних запозичень і зростання рівня боргу спричинили кризу готівки, яку зазнали такі забудовники, як Evergrande, який у грудні 2021 року оголосив дефолт за своїми борговими зобов’язаннями.
Проблеми Evergrande посилилися після нещодавнього затримання її засновника та голови Сюй Цзяїня за підозрою у злочинах. Маючи понад 300 мільярдів доларів несплачених боргів і численні недобудовані квартири, доля Evergrande становить значний ризик для ринку нерухомості, довіри домогосподарств і ширшої економічної стабільності. Інші великі розробники, такі як Sunac China, також борються з планами реструктуризації офшорних боргів.
Оскільки сектор нерухомості скорочується через падіння попиту, китайський уряд шукає альтернативні механізми зростання. Президент Сі Цзіньпін наголосив на необхідності просування «нового типу індустріалізації» з акцентом на таких секторах, як «зелені» технології. Однак аналітики вважають, що ці сектори, хоча й переживають швидке зростання, недостатньо значні, щоб компенсувати ту роль, яку відіграє ринок нерухомості. Розвинені виробничі сектори самі по собі навряд чи забезпечать таке ж зростання, робочі місця чи вплив на ВВП.
Споживання також стикається з проблемами як заміна економічного внеску сектора власності. Негативний ефект багатства внаслідок падіння цін на житло призвів до зниження споживчої довіри та тенденції до накопичення готівки. Заощадження домогосподарств різко зросли, перевищивши ВВП Китаю, оскільки люди стали більш обережними щодо витрат. Крім того, падіння ринку нерухомості та фондового ринку вперше за два десятиліття призвело до зменшення чистого добробуту домогосподарств.
Виклики, з якими стикаються китайські політики, включають необхідність створення альтернативних шляхів зростання доходів, покращення системи соціального забезпечення, збільшення наявних доходів і підвищення продуктивності. Китайські домогосподарства мають обмежені можливості позичати на споживання, оскільки значна частина їхнього доходу вже пов’язана з боргами, пов’язаними з житлом. Зміни в структурній політиці, зосередження на розвитку нових галузей промисловості, підвищення продуктивності та зміцнення ринків оренди є важливими для економічної трансформації Китаю.
Оскільки Китай бореться з тривалою кризою власності, шлях до економічного відновлення буде складним. Значення ринку нерухомості для добробуту домогосподарств, доходів місцевих органів влади та загального економічного зростання не можна легко замінити. Зусилля уряду зменшити надлишок пропозиції та стимулювати попит у поєднанні з акцентом на альтернативних двигунах зростання сформують майбутній економічний ландшафт Китаю. Однак біль, пов’язаний з пристосуванням, триватиме, потенційно вплинувши на економічне зростання на наступні роки.