Уряд Великої Британії нещодавно оголосив про значне підвищення як національного прожиткового мінімуму, так і реального прожиткового мінімуму, щоб забезпечити кращі зарплати для працівників по всій країні. Ось розбивка відмінностей між цими ставками заробітної плати та їх значення для працівників.
Національний прожитковий мінімум – це мінімальна погодинна оплата, на яку мають право майже всі працівники Великобританії, починаючи з 23 років. Роботодавці за законом зобов’язані виплачувати цю зарплату, і невиконання цього може призвести до штрафів. Однак деякі групи не відповідають вимогам, наприклад, самозайняті працівники, директори компаній, волонтери, члени збройних сил і ув'язнені.
Міністр фінансів Джеремі Хант вирішив підвищити національний прожитковий мінімум у відповідь на зростання вартості життя, яке посилилося через пандемію. Збільшуючи доходи працівників, уряд також очікує збільшення надходжень податку на прибуток. Рівень національного прожиткового мінімуму визначається урядом на основі рекомендацій Комісії з низьких зарплат, незалежного органу, який фінансується державою.
Важливо розрізняти національний прожитковий мінімум і мінімальну заробітну плату. Національний прожитковий мінімум є частиною національного законодавства Великобританії про мінімальну заробітну плату. Робітники та учні віком до 23 років отримують мінімальну заробітну плату, встановлену за нижчою ставкою порівняно з національним прожитковим мінімумом. Наприклад, учні та працівники віком до 18 років отримують 5 фунтів. 28 на годину, 18-20-річні отримують 7 фунтів. 49, а 21-22 роки отримують 10 фунтів. 18.
Комісія з низьких зарплат визначає, що таке «прожитковий мінімум», рекомендуючи ставку оплати праці, яка дорівнює двом третинам середнього заробітку, беручи до уваги економічні умови. У січні комісія підрахувала, що національний прожитковий мінімум повинен досягти 11 фунтів. 08 до 2024 року, щоб досягти цієї мети. Наразі близько 1. 7 мільйонів людей отримують зарплату на рівні або нижче мінімальної заробітної плати, причому майже половина всіх робочих місць з мінімальною заробітною платою знаходиться в таких секторах, як роздрібна торгівля, готельний бізнес, прибирання та технічне обслуговування.
На додаток до національного прожиткового мінімуму існує реальний прожитковий мінімум, альтернативна ставка, встановлена Living Wage Foundation, благодійною організацією, відомою як Citizens UK. Понад 14 000 підприємств добровільно виплачують реальний прожитковий мінімум більш ніж 460 000 працівників віком від 18 років. Фонд прожиткового мінімуму нещодавно оголосив про збільшення реального прожиткового мінімуму до 12 фунтів стерлінгів на годину до 2024 року порівняно з попереднім показником у 10 фунтів стерлінгів. 90. У Лондоні ставка, яка називається лондонським прожитковим мінімумом, вища через вищу вартість життя в столиці. Наступного року прожитковий мінімум у Лондоні зросте до 13 фунтів. 15 на годину.
Такі компанії, як Abrdn Plc, Ikea та KPMG, зобов’язалися виплачувати реальний прожитковий мінімум. Ця ставка має на меті забезпечити заробітну плату, яка відповідає вартості життя на основі кошика основних побутових товарів і послуг.
Якщо роботодавці не сплачують ні прожиткового мінімуму, ні мінімальної заробітної плати, уряд проводить розслідування та може публічно назвати роботодавця-порушника. У минулому уряд наказав роботодавцям виплатити понад 100 мільйонів фунтів стерлінгів більш ніж мільйону працівників. Такі відомі компанії, як WH Smith і Lloyds, були виявлені як такі, що не сплачують національну мінімальну заробітну плату.
Концепція мінімальної заробітної плати у Великій Британії з’явилася на початку 20-го століття, коли в деяких галузях існували законодавчі мінімальні заробітні плати, якими керували різні органи для врегулювання суперечок. Сучасну національну мінімальну заробітну плату було введено в 1999 році лейбористським урядом, що зробило її обов’язковою для всіх роботодавців. Однак уряд консерваторів згодом скасував цю систему. Національний прожитковий мінімум, яким ми його знаємо сьогодні, був запроваджений в останні роки для вирішення проблеми низьких зарплат серед працівників.
Це нещодавнє підвищення як національного прожиткового мінімуму, так і реального прожиткового мінімуму має на меті забезпечити більш справедливі заробітки для працівників по всій Великобританії. Забезпечуючи працівникам гідну заробітну плату, уряд сподівається полегшити фінансовий тиск, з яким стикаються багато домогосподарств, і стимулювати економічне зростання.